Я закохався у сусідку згори. Остаточно й назавжди. Як пацан, хоч давно таким не є. Її дитяча безпосередність, химерність та бунтарство проникли в саме серце. Ось тільки є одна проблема... Дівчина зайнята. Не належить мені… Але хіба це проблема, коли здоровий глузд виштовхується божевіллям? «Відкрий очі, мала! Ти правильна. Ти не зламана. Ти прекрасна, і я люблю всі...

- Будеш відпрацьовувати, красуне! - Що? - я в шоці витріщилася на власника ресторану, - Я ж не винна, що мене обікрали! - Я теж не винен, а збитки понесу. У нас тут не місто, у селі кожна копійка дорога. Тож завтра рівно о восьмій я тебе чекаю на зміну. Спробуєш втекти - пошкодуєш! Чи може, все ж знайдеш чим розплатитися? - Ні, - з обличчя зійшла вся фарба. - Ось і...

— Що буде далі? — Саша відкинула вологе волосся з лоба. — Одружимося, народимо дітей. У вихідні в торговий центр, на новий рік у Туреччину... Купимо дачу, станемо вирощувати помідори. — Хіба це погано? — Борис здивовано підняв брову. — Щоб у підсумку постаріти перед телевізором? Я ходитиму в халаті, а ти в старих штанах з дірками. Ну і чи варте воно того? Борис...

- Мій бар не місце для чемних дівчат, - шепоче, обдає гарячим подихом. - Це місце хтивості і бажань. - Ти вважаєш мене наївною і не досвідченою? - ледве видихаю. - Скоріше невинною, а те місце зіпсує тебе, - говорить і жадібно пожирає очима. - Ти думаєш, я така, тому що не дала докінчити те, що ти хотів зі мною зробити? - Твої очі видають тебе. - І що це означає? -...

*** Безкоштовно до 28-30 серпня*** Данило Потоцький був моїм першим коханням. Ми з ним зустрічалися, а він одружився з моєю найкращою подругою. Десять років в одній компанії. Нас нічого не пов'язувало. Я думала, що все забула, що нічого не відчуваю і мені кайфово бути одиначкою. Але розбите вщент серце все ще хоче кохати. #Нецензурна лексика #Відверті сцени сексу...

Він: Я звичайнісінький хлопець. Ви ніколи не помітите в мені вади. Навіть якщо візьмете мікроскоп – не вийде. Я працюю, як і ви; я тусуюсь так само, як і всі... все як у всіх, крім одного «але»: в одній із кімнат своєї квартири під замком я тримаю дівчину. Вона: Як часто ми помиляємось? Я гадала, знаю його. Мені здавалося, я вмію розумітися в людях. Виявилося — ні!...