Чи грався тобою вітер? Чи був він під твоєю шкірою?...

В один день з ними трапилось страшне: вони повертались додому, скупившись на ринку, і на виїзді з міста в їхній автомобіль врізався на великій швидкості інший. І, на жаль, жінку не змогли врятувати — від отриманих травм вона загинула на місці, а чоловіка встигли вчасно доставити до реанімації та врятувати йому життя. З цього жахливого моменту вже пройшло декілька...

Ми всі родом із дитинства. І всі вчимося життю. І не у всіх це входить вдало. Ми робимо помилки, падаємо, встаємо, ідемо далі. Головне, вірити в себе, довіряти друзям і просто жити....

Не знаю, що тут написати. Просто публікую главу, бо з'явилася ідея і сюжет вдарив в голову. А продовжу пізніше. Не губити ж ідею......

Де жінки беруть свою силу? В чому вона? Що заставляє їх жити, творити, кохати? Мабуть, за всю історію людства так і не знайдуть відповідь на це питання. Можливо любов до дітей, можливо співчуття до ближнього, можливо кохання......

— Як ти посмів прийти після всього, що натворив? — Це мій дім також! — Іди геть, кому кажу! — Не піду, мені тепер немає куди йти. — Ну тоді я піду! — Катю, облиш, не йди. Давай почнемо все заново. Я обіцяю, що більше такого не повториться. Я зрозумів, що окрім тебе мені нікого не треба. Я без тебе не зможу просто! — А ще вчора зміг. — Катю, вчора — це вже минуле....