— Ти кохаєш його? — Так, — не вагаючись, впевнено карбую слово. — На що ти готова піти, щоб зберегти йому життя та відпрацювати борг? — чую таке і тамую подих. Мовчу, уважно дивлюся як він наближається та за талію притискає мене до себе. Тілом одразу прокочується згубна спека, котра випалює почуття. Я суплю брови: — Чого ти хочеш? — Подаруй мені ніч, — зривається з...

— Не чіпайте його! — На що ти готова, щоб зупинити хоч одного з нас? – його шепіт занадто близько, щоб я не розчула. Як уявляю себе хоч з одним із них, моторошний клубок підходить до горла. — Я ніколи, ні за що не буду з тобою спати! Ворон заливається гучним реготом, втім як і всі інші хлопці. — Спати? Ми що в садочку? Запам'ятай білочко, я ні з ким не сплю, - шипить...

Я ніколи не думала, що буду рятуватися від свого "коханого" і випадково зустріну свого майбутнього.....

– Відчини двері. Я хочу вийти! – кажу. – Ні! – карбує. – Алексе, я хочу вийти! Відчини, будь ласка, двері! – повторюю. – Синичко, це тобі не допоможе, – заявляє і заводить двигун. – Кажи адресу. Відвезу тебе додому. Закочую очі, глибоко вдихаю і кажу адресу сусіднього будинку. Ще не вистачало, щоб Алекс дізнався, де я живу. – Цей поцілунок нічого не означає! –...

Вона вважає себе пестункою долі, і вона готова взяти від життя все що їй належить....

Віра Гаєвська спокійно собі жила: працювала адвокатом, копирсалася у чужій білизні шлюборозлучних процесів і оплакувала власне розлучення. Так вона ще б довго жила. Але одного разу на дзеркалі в її квартирі з’являється напис помадою: «Не пхай ніс у чужі справи». І хто б їй сказав, що це тільки початок?...