. Ніка досі пам’ятала круглі очі подруги-зрадниці, що застигла в кутку, як миша прикриваючись простирадлом. І як Ігор плутався у трусах – все скакав на одній нозі, завалювався на бильце, вставав, стрибав, губив ту нещасну одежину, а тоді повторював цикл знову. Червоний від напруги, захеканий з прилипшим до чола волоссям. Такий ще вранці красивий та рідний. Такий...