― Збирайся! ― шепоче на вухо, обдаючи гарячим подихом. Різко повертаюсь. Наші губи майже зустрічаються, завмерши в міліметрі одне від одного. Я червонію, Гнат шумно дихає. ― Ні! ― Інго, будь ласка, ― цідить крізь зуби. ― Зараз не час! Годі вдавати вперту ослицю. ― Це я ослиця? ― задихаюсь від обурення. Від нашої суперечки сусідка по кімнаті починає неспокійно...

— Між нами, Ево, була домовленість, — граф підкреслено розслаблено відкидається на спинку крісла. — І ти її не виконала. — Не могла я такого зробити, — впевнено заявляю. — Мала бути якась причина. Похитує головою, зневажливо кривить губи в посмішці. — Але зробила. Ми мали взаємовигідну угоду, від якої кожен отримував те, що хотів. Ти в останню мить все переграла....

― А тепер, щоб навіки скріпити ваш союз, поцілуйте наречену! ― урочисто проголошує жрець. Гаряче дихання нареченого обпікає щоку. І в цей момент двері каплиці з моторошним скрипом відчиняються. Огидний скрегіт звук ножем проходить по і так напруженим нервам. У білому, залитому яскравим денним світлом, отворі темніє величезна чоловіча постать. ― Зупиніть обряд!...

Я всього лише хотіла дізнатися про своє минуле, про природу свого дару, вивчитися на цілительку, як мати, і допомагати людям. Але потрапила в полон до безжалісного вікінга і стала безправною рабинею. Що ж зробить мій господар, коли дізнається про мої здібності? Вб'є або жорстоко покарає? Все ж на своїй батьківщині я вважалася проклятою. І чому його погляд змушує так...

Аліна загинула в своєму світі і потрапила в зовсім інший. Чужий і жорстокий. Світ під назвою Домхейн, в тіло відьми, засудженої до спалення на вогнищі за вбивство власного нареченого. Прощаючись з життям вдруге, дівчина навіть і не думала, що врятує її той, від кого вона найменше чекала допомоги. Похмурий некромант, який виступав в якості самого завзятого обвинувача,...