- Сестри в будинку немає, - намагаюся закрити двері. - Дуже добре ... значить нам ніхто не буде заважати, - хлопець сестри накриває мене своєю тінню. - Так, тому що більше цього не повториться! - Повториться. Поки мені не набридне. Якщо взагалі набридне ... Нервовий сміх зривається з моїх губ, коли його пальці змикаються на моїй шиї. - А тепер будь хорошою дівчинкою...

- У тебе немає вибору. Зробиш усе, що я захочу, - відступаю, готова бігти. - З якої це радості? - Я намагаюся триматися, але голос тремтить. - Я можу зробити так, що тебе виженуть з універу і ти втратиш грант, - немає сумнівів, він все знає. - Чого буде варте твоє мовчання? - Жар його тіла змушує втиснутись у стіну. - Повного послуху, - його голос стає хрипким, а...

- Ти в зад моїй тачці в'їхала. Січеш чим розплачуватись будеш? – Бандит накриває своєю тінню. Змушує від страху стиснутися. - Ні? - Я й справді не розумію. - Отже, я покажу, - кривить губи у вищирі, фіксує руками по обидва боки. - Пустіть... Я все оплачу... Відшкодую... - Відшкодуєш, на борг відсотки накапали. Ти мені все відшкодуєш, - хрипить, поглядом ковзає у...

❤️ Він - батько мого хлопця. Він мене ненавидить. Мене ... кидає в жар в його присутності. Адже ми зробили фатальну помилку. Одну. - Я прийшла до Вашого сина. Не до Вас ..., - кажу і боюся підняти на нього погляд. - Навіщо? Розкажеш, що між нами було? - Чоловік посміхається і робить крок на зустріч. Заганяє мене в пастку. - Тобі мало? Хочеш ще? - Лякає те, що я...

Він - батько мого хлопця. Мій перший чоловік. А ще ... він новий ректор мого університету. - Що ти тут робиш? - Каже чоловік, а я боюся підняти на нього погляд. - Я прийшла до Вашого сина ... - Розповісти про те, що було між нами? - Робить крок, заганяючи мене в кут. - Ні, мені ... - Мало? Скучила і хочеш ще? - Відчуваю його подих на своїй шкірі. Чую як провертається...

- Відпусти, - прошипіла крізь зуби, намагаючись його відштовхнути. Даремно! Хіба я можу завдати болю цій машині. - Тобі ж подобається, - нахабно заявив він, видаючи своє збудження і самовпевненість. - Будь ласка, - благала сподіваючись, що він прийде в себе і зрозуміє, що мені неприємно. - Уже не терпиться? - Хрипко запитав він, рухаючись різко й агресивно. Якби я...