Читати книгу - "Шукаю друзів, Оксана Демченко"

Жило-було y зеленому лісі оленятко Білоплямчик. Одного разу він поскаржився мамі:

– Нудно мені жити самому. Ні з ким погратися.

– Тобі треба знайти друзів, – відповіла мама.

Задумалося оленятко. А наступного дня попрощалося з усіма і пішло y ліс – шукати друзів.

Ішов Білоплямчик стежинкою, коли чує хтось плаче. Підійшов він до пенька, а там галча.

– Допоможи мені, оленятко! – пропищало маленьке пташеня, – я випало з гнізда, а літати ще не вмію!

Білоплямчик підставив свої ріжки і підсадив галченя y гніздечко.

– Спасибі! Ти такий добрий! – подякувало галченя.

А оленятко знову було y дорозі. Раптом йому назустріч кинулося зайченя:

– Врятуй мене! За мною женеться лисиця!

Оленятко наставило свої міцні ріжки. Лисиця злякалася й утекла.

– Спасибі тобі, Білоплямчику! – мовило зайченятко.

Оленятко бігло усе далі й далі. Та ось побачило ведмедика, що потрапив у пастку.

– Допоможи мені, Білоплямчику!

Оленятко розбило капкан своїм міцним копитцем.

– Як мені віддячити тобі? – запитало ведмежа.

Але Білоплямчик не чув – він був уже далеко.

Засмученим повернувся Білоплямчик додому, адже йому так і не вдалося знайти друзів. Та ось раптом двері відчинилися і до кімнати увійшли галченя, зайченятко та ведмедик.

– Відтепер ми – твої друзі! – сказали звірята.

– Tи допоміг нам y важку хвилину. І ми всі тебе любимо!

Так оленятко Білоплямчик знайшов вірних друзів.