Читати книжки он-лайн » Сучасна проза 📚📝🏙️ » Повість про Ґендзі. Книга 2, Мурасакі Сікібу

Читати книгу - "Повість про Ґендзі. Книга 2, Мурасакі Сікібу"

52
0
В повній версії книги "Повість про Ґендзі. Книга 2" від автора Мурасакі Сікібу, яка відноситься до жанру "Сучасна проза 📚📝🏙️", можна безкоштовно читати на порталі українських книг. Наш сайт ekniga.club надає можливість читати повні версії книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно. Ви можете завантажити книги у форматах PDF, EPUB, FB2 на свій гаджет.
На порталі "ekniga.club", що є бібліотекою українських письменників, можна знайти книгу «Повість про Ґендзі. Книга 2, Мурасакі Сікібу» від автора - Мурасакі Сікібу, яку можна читати онлайн безкоштовно на вашому гаджеті. Ця книга є найбільш популярною серед сучасних читачів у жанрі та займає лідируючі позиції в категорії "Сучасна проза 📚📝🏙️" серед усієї колекції творів (книг).
Поділитися книгою "Повість про Ґендзі. Книга 2, Мурасакі Сікібу" з друзями в соціальних мережах: 

«Повість про Ґендзі», створена на рубежі X—XI століття Му­расакі Сікібу, придворною дамою імператриці Сьосі, вважається одним з найвизначніших творів японської літератури. І не тільки японської — по суті, це перший психологічний роман у світі. Розповідаючи історію життя головного героя — Блискучого Ґендзі, сина імператора Кіріцубо, та його нащадків, авторка ділиться з читачами своїми спостереженнями і роздумами. Докладні описи повсякденного життя, любовних та інших людських відносин, пройнятих «сумним чаром речей» (моно-но аваре), створюють враження зустрічі з живими людьми, близького знайомства з їхніми почуттями, думками, радощами і печалями, за якими постає епоха Хейан, її культура, побут аристократії, вірування та звичаї.
У цьому виданні представлена друга частина роману (розділи 21—38), в якій ідеться про розплату за гріхи молодості, вчинені під час пошуку ідеальної жінки, що описано в першій частині (розділи 1—20), яка вийшла друком у видавництві «Фоліо» 2018 року.

ISBN 978-966-03-5103-5 (Б-ка світ. літ-ри)
ISBN 978-966-03-8062-2
ISBN 978-966-03-9133-8 (Кн. 2)
© І. П. Дзюб, переклад українською, 2020
© О. А. Гугалова-Мєшкова, художнє оформлен­ня, 2020
© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2001

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 118
Перейти на сторінку:

Мурасакі Сікібу

Повість про ґендзі. Книга 2

Юна діва

Головні персонажі:

Ґендзі, міністр Двору, Великий міністр, 34—35 років

Асаґао, колишня жриця Камо, дочка принца Момодзоно

П’ята принцеса, сестра імператора Кіріцубо і принца Момодзоно

Третя принцеса, пані Оомія, мати Аої та Удайсьо, дружина Лівого міністра

Юґірі, панич, син Великого міністра, Дзідзю, 12—14 років, син Ґендзі та Аої

То-но цюдзьо, Удайсьо, міністр Двору, брат Аої, першої дружини Ґендзі

Акіконому, колишня жриця Ісе, ньоґо Умецубо, Імператриця-дружина, 24—26 років, дочка пані Рокудзьо і принца Дзембо, вихованка Ґендзі

Ньоґо Кокіден, дочка Удайсьо, наложниця імператора Рейдзея

Принц Сікібукьо, батько Мурасакі

Кумої-но карі, дівчина, юна пані, 14—16 років, молодша дочка Удайсьо (міністра Двору)

Адзеці-но дайнаґон, вітчим Кумої-но карі

Йосікійо, намісник Омі, Сацюбен, прибічник Ґендзі

Кореміцу, намісник Сетцу, Сакьо-но дайбу, прибічник Ґендзі

Танцівниця, Ґосеці, То-найсі-но суке, дочка Кореміцу

Пані Ґосеці, Цукусі-но ґосеці, дочка Дадзай-но дайні, можливо, колишня кохана Ґендзі

Ханацірусато, мешканка Східної садиби, пані Західних покоїв, кохана Ґендзі

Імператор, що зрікся престолу, імператор Судзаку, син імператора Кіріцубо і наложниці Кокіден, старший брат Ґендзі

Імператор, Рейдзей, син Фудзіцубо і Ґендзі (офіційно — син імператора Кіріцубо)

Принц Хьобукьо, Хотару, син імператора Кіріцубо, молодший брат Ґендзі

Велика імператриця, Кокіден, мати імператора Судзаку

Мурасакі, пані із Західного флігеля, 26 років, дружина Ґендзі

Обородзукійо, Найсі-но камі, придворна пані імператора Судзаку, таємна кохана Ґендзі

Пані Акасі, 24—26 років, дочка Нюдо з Акасі, кохана Ґендзі

З початком нового року, коли скінчилася жалоба з приводу першої річниці смерті колишньої імператриці Фудзіцубо, всі придворні в день весняної зміни одягу перейшли на яскравий, такий, що радує очі, а з наближенням свята Камо встановилися приємні ясні дні. Тільки Асаґао, колишня жриця святилища Камо, все ще була сумна й задумана, а її молоді служниці, прислухаючись до шелесту листя багряника в саду, з тугою згадували минулі дні. І саме тоді від Ґендзі принесли листа: «Мабуть, цього року день Обмивання Ви проведете у спокійних роздумах...

Чи сподівались Ви сьогодні,

Що хвилі річкові,

Знов накотившись,

Віднесуть з собою

Ваше вбрання жалобне?..»

Складений неначе офіційний документ, аркуш фіолетового паперу був прив’язаний до гілки гліцинії. Зворушена листом, жриця відповіла:

«Немов учора

Вбрання жалобне одягала,

Та вже настав

День Обмивання.

Який цей світ мінливий...

Усе таке хистке...»

От і все, що вона написала, але Ґендзі, як звичайно, довго не міг відірвати очей від написаного.

Коли закінчувалася жалоба, він подбав, щоб її забезпечили такою кількістю одягу, яка ледь вміщалася у покоях Сендзі, її служниці. Жриця була незадоволена цим, бо не хотіла стати об’єктом людських пересудів. Вона була готова відіслати дари назад, якби лист містив якісь двозначні натяки. Але ж нічого такого вона в ньому не помітила, а тому не було підстав відмовлятися. Крім того, останніми роками Ґендзі часто, коли випадала пристойна нагода, присилав їй подарунки від щирої душі.

Водночас Ґендзі писав зворушливі листи і П’ятій принцесі. «Здається, начебто ще вчора він був дитиною, а от уже став дорослим чоловіком, який про мене не забуває. Його незвичайна краса поєднується в ньому, як ні в кому з людей, з доб­рою душею», — розхвалювала вона його, і молоді служниці посміювалися. А під час зустрічі з Асаґао П’ята принцеса зауважила: «Здається, пан міністр ставиться до вас вельми приязно, але я не вбачаю в цьому нічого поганого, адже він давно до вас не байдужий. Пригадую, що покійний принц, ваш батько, часто нарікав на те, що розійшлися ваші долі й міністр не став йому зятем. Він не раз скаржився мені на вашу впертість, яка завадила здійсненню його задуму. Поки була жива Аої, дочка покійного Великого міністра, зі спів­чуття до Третьої принцеси, пані Оомія, я утримувалася від ролі посередниці. Але тепер, коли благородної першої дружини міністра вже немає, що заважає вам згідно з прагненням покійного батька зайняти її місце? У тому, що міністр знову почав шукати вашої прихильності, я бачу знак споріднення ваших доль у попередньому житті».

Роздратована старомодними порадами тітки, жриця відповіла: «Якщо покійний батько завжди вважав мене впертою, то хіба ж я можу підкоритися звичайному житейському глузду?» Відповідь Асаґао була такою рішучою, що П’ята принцеса перестала її переконувати.

Оскільки служниці в садибі Момодзоно, незалежно від звання, також стали на бік Ґендзі, то колишня жриця, перебуваючи у постійній тривозі, запідозрила всіх у змові. А от сам міністр, запевнюючи її в щирості й глибині своїх почуттів, терпляче чекав, що, може, врешті-решт вона стане поступливішою, і, видно, навіть не думав вдаватися до чогось, що могло б образити її гідність.

Останнім часом Ґендзі готувався до проведення обряду досягнення повноліття Юґірі, панича з дому покійного Великого міністра. Спочатку він збирався провести його в садибі на Другій лінії, але потім передумав з жалю до старої пані Оомія, яка, природно, дуже хотіла, щоб місцем проведення був її дім на Третій лінії. Усі дядьки хлопця з материного боку, які, починаючи з пана Удайсьо[1], належали тепер до високих вельмож і користувалися повною довірою Імператора, один поперед одного намагалися допомогти у підготовці церемонії, що своїм розмахом схвилювала весь світ. Спочатку Ґендзі хотів надати синові четвертий ранг, чого усі придворні й очікували, але несподівано передумав. «Хлопець ще надто молодий. Є щось надто тривожне в такому ранньому підвищенні, особливо тепер, коли світ повністю підкоряється моїм бажанням», — вирішив він, і панич повернувся до своїх придворних обов’язків у зеленому вбранні[2]. Невдоволенню та обуренню пані Оомія не було меж. Зустрівшись з мініст­ром, вона відразу про це згадала.

«Я не хотів би, щоб у у такому молодому віці він передчасно дорослішав, — пояснював їй міністр. — Покладаючи на нього певні надії, я збираюся спрямувати його на вивчення наук у школі[3]. На найближчі два-три роки він відійде від службових обов’язків, а після того, досягнувши відповідного віку, відразу посяде гідне місце на службі в Імператорському палаці. Сам я виростав у палаці й довго не знав, що відбувається у світі за його стінами. Вдень і вночі перебуваючи біля Імператора, я мав змогу ознайомитися лише з небагатьма стародавніми творами, та й то надзвичайно поверхово. Дещо я дізнався безпосередньо від самого Імператора, але, поки не отримав широких уявлень про світ, то не мав успіху ні в чому — ні в науках, ні в поезії, ні в музиці.

Вкрай рідко в недолугих батьків виростають розумні діти, а якщо кожне нове покоління буде гіршим від попереднього, то страшно й думати про майбутнє. Ось чому я вирішив спонукати сина до навчання. Хлопці зі знатних родин, звиклі отримувати за власним бажанням будь-які чини й звання, хизуються своїм високим становищем, але навіть не думають сушити собі голову науками. Віддаючись лише розвагам, вони без зусиль досягають нових чинів, а придворні підлабузники, у душі глузуючи з них, на словах вихваляють їх і намагаються у всьому догодити настільки, що ці молодики й самі починають дивитися на всіх зверхньо. Але, на їхній жаль, часи змінюються, і, коли їхні покровителі вмирають,

1 2 ... 118
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Повість про Ґендзі. Книга 2, Мурасакі Сікібу», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Повість про Ґендзі. Книга 2, Мурасакі Сікібу"