Читати книгу - "Сила цілительки, Ліанна"

Темні води закутали підводне королівство. Колись сяючі вежі палацу тепер були напівзруйновані, і крізь тріщини в стінах пробивалися чорні водорості. Море, яке раніше переливалося кольорами магії, стало похмурим і непривітним.

Лірелла ховалася за уламками старого рифу, її серце калатало. Вона бачила, як тіні рухалися між руїнами — слуги Шкарабуза нишпорили в пошуках уцілілих. Русалка ковтнула клубок страху і обережно визирнула з укриття. Десятки темних фігур снували навколо, ніби шукаючи когось.

Вона знала, що не може тут залишатися. Але що робити? Вона не воїн, не чаклунка — лише донька цілительки, яка володіла даром лікувати рани. Проте зараз вона відчувала себе безсилою.

Раптовий спалах світла змусив її здригнутися. Неподалік у воді з'явилася знайома постать — Фінкін. Він наближався швидко, рухаючи плавним хвостом, його сріблясті очі світилися рішучістю.

— Лірелло! — пошепки гукнув він. — Ми повинні вибиратися звідси, поки не пізно!

— Але як? — вона ковзнула ближче до друга. — Їх надто багато, і… і я не знаю, що робити…

— Ти маєш силу, — твердо відповів Фінкін. — Навіть якщо ще не розумієш, як її використовувати. Але якщо ми не знайдемо спосіб врятувати королівство, воно назавжди залишиться в руках Шкарабуза.

Лірелла глибоко вдихнула. Вона не могла дозволити страху керувати нею. Десь у глибинах її душі прокидалося щось нове — слабке, невідоме, але потужне.

Вони кинули останній погляд на зруйноване королівство і рушили в дорогу. Їх чекала небезпечна подорож, і Лірелла знала, що цей шлях змінить її назавжди.