Читати книгу - "Шлях відкривається сам, Ilona Kast"

Іноді я переживаю стільки всього за такий короткий час, що все зливається воєдино. Спогади переплітаються, місця розмиваються, люди пролітають у моїх думках, як вогники. Ця книга — моя спроба внести хоч трохи ясності в цю калейдоскопічну мозаїку. Не лише для себе, а й для тебе — бо я вірю, що слова несуть енергію. Вони знаходять саме того, хто їх зараз потребує.

Я пишу цю книгу для себе в майбутньому. Для людей, які прагнуть свободи. Для тих, хто іноді сумнівається, чи «мають право». Для тих, хто думає, що спершу треба кимось стати, перш ніж вирушити в дорогу. Я хочу тобі сказати: ти вже достатній. Ти маєш право йти. Зараз.

Я довіряю життю. Воно привело мене сюди — і понесе далі. Я знаю, що, можливо, через десять років я сміятимусь над деякими з речей, які пишу сьогодні — і це добре. Усе, що ти тут читаєш, — це правда одного моменту. І цього достатньо.

Ця книга — не путівник, не порадник. Це запрошення. Пішли зі мною. Давай разом губитися, знаходити, шепотіти, кричати, танцювати. Без карти, без плану. Бо шлях відкривається сам.

Я не йшла туристичними стежками. Мене завжди тягнуло до невідомого. До маленьких сіл, до забутих доріг. Туди, де живуть місцеві, де життя — справжнє. Подорож автостопом для мене — один із найпрекрасніших способів пізнати країну. Він створює безпосередній зв’язок. Ти сидиш поруч із людьми, смієшся, вчишся. Говориш їхньою мовою — не лише словами, а серцем.

Загалом я іноді відчуваю себе одиначкою. Наче легше йти шляхом на самоті або в маленькому колі. І це відображається в моєму погляді на світ. Я люблю досліджувати різні вчення про життя — нумерологію, астрологію, релігії — але беру з них лише те, що резонує зі мною. І на основі цього будую власну філософію.

Я не вірю в сліпу віру. Жодна теорія, жоден гуру не може сказати правду для кожної людини. Кожен бачить світ по-своєму. Кожен відчуває і переживає інакше. І саме тому я вірю: ти маєш знайти свою власну правду.

Життя — легке. Справжнє мистецтво — залишити його легким. Ми, люди, часто самі ускладнюємо собі все — планами, очікуваннями, страхами. Але якщо ти просто слухаєш своє нутро й тримаєш очі відкритими до того, що пропонує життя, воно приведе тебе туди, де ти маєш бути.

Мене часто запитували, чи не страшно мені подорожувати автостопом самій, як жінці. Страшно? Страшно від власного життя? Ні. Якщо ти боїшся — залишайся вдома. Але якщо ти довіряєш — по-справжньому довіряєш — життя відкривається. Я щоразу, коли виходжу з дому, знаю: я зустріну хороших людей. Людей, які допоможуть, які просунуть мене далі. Бо це — мій настрій. А настрій — це все. Твої думки — це твоє все.

Люби своє життя, навіть якщо воно не ідеальне. Особливо тоді. Знайти мир із собою — це найбільша пригода з усіх. І найцінніший подарунок.

Ця книга — моя подорож. Мій пошук. Моя подяка життю.