Читати книгу - "Мудакам тут не місце"

вибачення своїм менеджерам і зізнався, що волів би ніколи не писати того листа, після чого навіть ціна акцій повернулася до рівня попередніх показників. Паттерсон із власного гіркого досвіду засвоїв, що коли керівники вищого рангу поводяться як тирани, вони можуть налякати і своїх інвесторів, а не лише своїх підлеглих.

Висновок: скільки «коштують» мудаки вашій організації

Читач «Гарвардсього бізнес-огляду» написав мені чудовий коментар, припустивши, що велике число компаній змогли би переконатися в необхідності запровадження правила про капосників, якби оцінили «загальну вартість мудаків» (ЗВМ). За його словами, їхній «вплив на організацію з точки зору утримання і найму співробітників, втрати клієнтів [і] надмірних організаційних зусиль, спрямованих не на ті речі, може наштовхнути на певні доволі цікаві ідеї».

Розрахунок точного значення ЗВМ для будь-якої організації є нереальною метою, адже існує дуже багато різних чинників, і деякі з них навіть не визначені. Неможливо, наприклад, точно оцінити, скільки годин менеджери присвячують «управлінню мудаками» або передбачити майбутні судові витрати, яких через мудаків може зазнати будь-яка організація. Та водночас вправи з розрахунку ЗВМ для вашої організації — це ще й повчальний спосіб замислитися над збитками внаслідок того, що ви миритеся з наявністю у вашому штаті цих свавільників і покидьків.

Аналізуючи відповідні дослідження з цього питання і спілкуючись із досвідченими менеджерами та юристами, я був ошелешений надмірністю цих витрат і їхніми сумами. У переліку «Якою є ваша ЗВМ?» я подав серію чинників, враховуючи й ті, про які йдеться у цьому розділі, поряд із безліччю інших, з якими я зіткнувся, утім не акцентував на них. Якщо ви хочете скласти приблизний кошторис ЗВМ для вашої компанії, погляньте на мій довгий (щоправда, на жаль, неповний) перелік можливих витрат. Потім оптимістично оцініть значення кожного з видів витрат, а також додайте ще ті чинники, які я обійшов увагою.

Ця вправа допоможе вам осмислити збитки, завдані вашій організації тимчасовими чи сертифікованими мудаками. Отримані результати будуть корисні для того, щоб переконати і себе, й інших у необхідності якось вирішувати цю проблему, а не миритися з нею чи просто обговорювати її вирішення без вживання жодних заходів. Також цим можна скористатися, щоб переконати себе припинити принижувати інших і звернутися до когось по допомогу, якщо ви не здатні зупинитися самостійно, адже це може зруйнувати не тільки чужі життя, а й ваше власне. І ще один аргумент на користь спроб підсумувати ці витрати у грошовому еквіваленті. Спеціалісти в галузі бухгалтерського обліку, фінансів та в інших сферах діяльності, пов’язаних із обрахунком кількісних показників, незважаючи на переконливість ваших розповідей, усе ж керуються цифрами й раціоналізмом, а тому, схоже, воліють ухвалювати рішення радше на основі недосконалих (навіть до кінця не зрозумілих) кошторисно-фінансових розрахунків, аніж без будь-яких кошторисів узагалі. Тож резонно скористатися мовою, яку вони хочуть почути, незважаючи на те, що оцінка буде приблизною.

Наукові дослідники Шарлотта Рейнер і Лоралей Кішлі де­монструють, як складати кошториси таких витрат. На основі останніх досліджень, зроблених у Великій Британії, вони пропонують почати з оцінки, згідно з якою 25 % «об’єктів» знущань і 20 % «свідків» звільняються з роботи, а «середній» показник знущань у Великій Британії становить 15 відсотків. Рейнер і Кішлі підрахували, що в організації з 1000 осіб, якщо 25 % жертв цькування звільняються, а вартість заміни становить 20 тисяч доларів, то річні витрати становлять 750 тисяч доларів. Дослідники додають: якщо в середньому на кожну жертву припадають два свідки і 20 % із них звільняються, сума витрат зростає ще на 1,2 мільйона доларів. Отже, загальна вартість збитків від повної заміни штату становить майже 2 мільйони доларів на рік.

Шарлотта Рейнер і Лоралей Кішлі припускають, що ця сума може широко варіювати для різних організацій, тому резонно розглядати збитки, спричинені одним мудаком одній компанії впродовж одного року. Коли я описав найвищому керівнику однієї з компаній Кремнієвої долини концепцію «загальної вартості мудаків», він сказав: «Це більше, ніж концепція; ми щойно визначили суму збитків, завданих одним із наших співробітників». І керівник розповів, що один з їхніх менеджерів вищої ланки, що займається продажами, нехай це буде Ітан, незмінно перебував у числі 5 % найрезультативніших керівників. Ітан цілковито підпадає під кваліфікацію сертифікованого мудака: про його характер ходять легенди; він ставиться до своїх колег, як до суперників, повсякчас ображаючи і принижуючи їх; він відомий злостивими опівнічними тирадами електронною поштою; і не дивно, що багато інсайдерів відмовляються працювати з ним. Останній помічник цього Ітана протримався на своїй посаді менше року. Жоден інший працівник компанії не захотів працювати помічником Ітана, тож довелося розпочати довгий і затратний пошук заміни. Зрештою, знайти когось, хто мав би хоч найменший шанс успішно спрацюватися з ним, було надважким завданням. До того ж HR-менеджери, а деколи й керівники вищого рангу витрачали силу-силенну часу на постійне замирювання конфліктів між Ітаном і працівниками служби мережевої підтримки користувачів компанії. Протягом попередніх п’яти років кілька його колег і адміністративних помічників подавали скарги на Ітана через його «ворожість на робочому місці». Компанія також витратила значну суму грошей на тренінги з управління гнівом і психологічні консультації саме для цього Ітана.

Отже, компанія вирішила, що, на додаток до попереджень і тренінгів, настав час кількісно виміряти витрати на неправомірну поведінку Ітана, що й без того постійно зростали, й утримати їх із бонусу цього менеджера. Був зроблений потижневий розрахунок додаткових витрат на агресивні й необачні дії Ітана порівняно з іншими, більш ввічливими менеджерами з продажів. HR-менеджери оцінили, що вартість витрачених за попередній рік коштів і часу, пов’язаних із поведінкою Ітана, становила близько 160 тисяч доларів. Я вважаю ці цифри тривожними, адже вони відображають, скільки страждань і душевного болю було завдано співробітникам і скільки часу талановитих людей було змарновано. Крім того, ця сума майже напевно є меншою за загальні фінансові збитки, оскільки вона не враховує фізичні й психічні наслідки подібної поведінки для здоров’я жертв, а також утрачений час, емоційний і фізичний негативний вплив на свідків та очевидців і негативні ефекти страху, ненависті й неконструктивного суперництва, які він спровокував.

Оцінювані витрати складалися з таких ресурсів:

• Час, витрачений безпосереднім керівником Ітана: 250 годин — 25 000 $

• Час, витрачений HR-спеціалістами: 50 годин — 5000 $

• Час, витрачений вищим керівництвом: 15 годин — 10 000 $

• Час, витрачений позаштатним консультантом із питань працевлаштування: 10 годин — 5000 $

• Вартість пошуку і навчання нового секретаря для Ітана: 85 000 $

• Вартість понаднормових годин, пов’язаних із нагальними запитами Ітана: 25 000 $

• Тренінги з управління гнівом і психологічні консультації: 5000 $

Орієнтовна загальна вартість мудака за один рік: 160 000 $

Виконавчий директор компанії й HR-менеджер зустрілися з Ітаном і разом спробували розібратися з цими витратами. Ітану повідомили, що компанія утримає 60 % їхньої загальної суми з належного йому річного бонусу. Реакція була передбачуваною — Ітан страшенно розлютився і звинуватив ідіотів, з якими він працював, у нездатності підлаштуватися під нього. Він погрожував звільнитися (щоправда, так і не зробив цього). Я аплодую цій компанії за те, що її керівництво зробило розрахунок витрат, спричинених Ітановим свавіллям, виставило ці рахунки йому і наполягало на їх неодмінній сплаті. Однак, якби керівництво дійсно прагнуло дотримуватися