Читати книгу - "Карма небесна , Кирило Легович"

-А де Тетяна? 

-Вона сьогодні трохи занедужала. 

-Тоді ми сьогодні вдвох? 

-Виходить, що так. 

Артем з Ольгою пішли звичним маршрутом. Більшу частину дороги займало їхнє мовчання. Підходячи до фонтану, Артем не витримав і почав розповідати подрузі про наболіле. 

-Знаєш, Тетяна говорррила щось про мене? 

-Тобто? 

-Ну, в плані як хлопця. 

-Вона тобі подобається? 

-Мабуть, що так. 

-Вона частенько тебе згадувала. Говорила, що ти непоганий хлопець. 

І тут в голові Ольги назріла доволі божевільна ідея. Вона вирішила провчити подругу, кинувши в жертву Артема. 

-А як ти думаєш, ми б з нею були б хорошою парою? 

-Ідеальною! Мені здається, вже не слід приховувати: Тетяні ти теж подобаєшся! Але ти ж розумій, про це ніхто не говорив. Ти й надалі продовжуй, скажімо, приманювати її. І, через певний час, рибка сяде на гачок. Я тобі як подруга говорю: слухай мене, і не роби ніякої самодіяльності! Все мусить бути злагодженим. 

-Дякую тобі велике, подруго,- радісно мовив Артем. 

З наступного тижня хлопець майже постійно залицявся до Тетяни. Він дарував її багато різних подарунків: то шоколадку, то невеличкий букет квітів. Ольга постійно йому говорила, що слід  на певний період часу забути спілкуватися з Тетяною, бо та, ніби соромиться надмірної уваги. Так вона аргументувала відповідь на питання Артема, чому дівчина не спілкується з Ольгою. Хлопець вірив у її побрехеньки, і надалі почав ще більше витрачати грошей на   маленькі подарунки, які Тетяні буде передавати її подруга. 

 Ольга отримала повинний контроль над наївним Артемом.   Вона забирала всі, часто, солодкі подарунки саме собі, при цьому говорячи хлопцеві про «обдумання» над стосунками. Фактично,  Ольга, скажімо, помстилася Тетяні в перші дні тижня черезмірною увагою Артема, який тепер, неначе маніяк,  слідкував за рухами своєї коханої, а сама, в прямому сенсі цього слова, жила в шоколаді. 

Хлопець уже не міг чекати. Йому вже кортіло  наодинці побути з Тетяною і розказати їй про свої почуття. Він доволі романтично, але банально, написав записку  в якій було написано: 

-Хочу з тобою зустрітися сьогодні, одразу після школи в парку. 

Тетяна прочитала її. Вона вже який раз помічала ці закохані, сповнені надіями погляди Артема.  Дівчині будо дивним, що хлопець не спілкується з нею майже другий тиждень. Та ця записка від Артема, інтригувала її найбільше. Вона сподівалася, що знайде відповідь на ідіотську поведінку хлопця. 

Артем сидів на першій лаві біля входу до парку. Прохолодний осінній вітерець обдував перші опале листя. Тетяна помітила хлопця, і була вражена  побаченим. 

-Це тобі,- дістаючи букет троянд мовив Артем. 

-Дякую,- спантеличено мовила Тетяна.- Вибач мені, а з якого це дива я заслужила на це? 

-Присядьмо на лавку. Ти, напевно, здогадалася, що за минулі тижні я надавав тобі особливого нагляду. 

-Це було не важко помітити. 

-І я сподіваюся, що ти зрозуміла, настільки я тебе люблю. Тому, може ми розпочнемо будувати наші стосунки прямо від сьогодні? 

-Стоп! Що? 

-Ти відмовляєшся? Я знаю, що ти також любиш мене! 

-Хто це тобі сказав? 

-Ольга. Вона розповідала мені, що я мушу приділяти тобі багато уваги, аби ти відкинула свої сумніви, щодо мене. 

-Я це помітила. 

-І тоді, мені Оля сказала, що крраще перредавати тобі подаррунки через неї й не бачитися з тобою, бо ти соромишся мене. 

-Артеме, що ти зараз верзеш? Які подарунки? Я нічого не отримувала від Ольги. Ми з нею посварилися два тижні тому, тому й не бачилися з нею. 

-Якого… 

-Вибач, Артеме, але це чиста правда: ти мені не подобаєшся. Це факт! Мені тебе так шкода, що ти на поводу всіх: не чоловік, а ганчірка, яка нічого не може вдіяти зі своїм приниженням!- розлючено встаючи з лавки мовила Тетяна. - Ти не хвилюйся, я тобі голову мозолити не буду. Через тиждень ми виїжджаємо у інше місто. Дякую тобі за проведений місяць, ну і надмірну увагу, й купу подарунків,- глузливо вона розвернулася з букетом троянд і пішла до свого дому. 

Артем був у розпачі - такого він не міг очікувати. Виходить, що Ольга маніпулювала ним, ще й викрадала його подарунки, адресовані Тетяні. Це було жахливо й низько. 

Наступного дня, як зазвичай, Ольга прийшла з гарним настроєм, аби ніби привітати друга. 

-Друже! Вона майже готова! Залишилося ще трішечки. Тетяна просить такий срібний браслет з… 

-У тебе взагалі совісті нема, бісова ти куррво!- злісно мовив Артем. 

-Я тебе не зрозуміла! Ти тут йому допомагаєш, а він… 

-Перестань брехати, Олю! Тетяна їде в інше місто. Йди хоч на останок з нею попрощайся! 

Артем тоді встав і увійшов  в коридор школи. Там він сів на лаву, і зі злісним обличчям згадував той обман, який вчинила йому Ольга. Така маніпуляція, зробила Артема наче ще вразливішим, крихким, як його після цього називали жіночою «туфлею», яка так необхідна кожній дівчині задля власних цілей…