Читати книгу - "Карма небесна , Кирило Легович"

Розділ шостий 

 

Розділ шостий 

 

Ольга сиділа разом з  Артемом довгий період часу. За однією партою вони знаходилися з п’ятого класу.  Ольга для Артема була єдиною людиною, з якою він спілкувався  найбільше. Та колись, вони припинили своє спілкування на деякий час. 

Тоді був восьмий клас, саме початок навчального року. До школи почали йти сумні, невиспані обличчя дітей, які сумують за своїми літніми канікулами. До Артемового класу прийшла нова учениця - Тетяна Сонська: привітна, струнка як смерека дівчина зі світлявим волоссям.  Для Ольги це була справжня несподіванка. Тетяна жила в сусідньому селищі, куди часто навідувалася до своєї бабусі Ольга, тому дівчина не стримувала емоції від побаченого знайомого обличчя: 

-Аййй, подруго, яка я рада тебе бачити! 

-А я тебе як!- обіймаючи Ольгу мовила Тетяна. 

-Ой, це ж тебе треба з усіма познайомити! Та, зажди, я тобі розповідала про всіх і вся, тому тобі буде легше. 

-Так, сподіваюся, я швидко увійду у ваш колектив. А де мені можна буде сісти? 

-До мене ти не сядеш, там Артем. На останню йди. На цей день я буду сидіти сьогодні з тобою. 

-Ок! 

Дівчата всілися й почали обговорювати кожного однокласника.   Кожен підходив до Тетяни й знайомився з дівчиною. Особливо хлопці мали великий інтерес до красивої новенької. 

Артем же  сидів на своїй парті й звідти дивився на її красиве обличчя. Він не хотів підійти близько до Тетяни, аби хоч познайомитися. Артем так просидів цілий день,  неодноразово поглядаючи на новеньку однокласницю. Але це було проявом смутком за Ольгою. Завжди Артем мав подругу, з якої можна поспілкуватися, а тут вона сидить не з ним, та ще й з іншою людиною. 

Наступного дня Ольга сіла разом з хлопцем, і Артем почав розпитувати у своєї подруги про новеньку однокласницю: 

-Ми з нею знайомі давно. З сусіднього селища. Розумна, має почуття гумору, ще й балакуча. 

-Хм, дякую,- сказав Артем. 

-Ти взагалі, краще піди і сам з нею познайомся. Спілкуйся, розпізнай її. 

Урок закінчився, і Тетяна одразу прибігла до Ольги. 

-А ми саме про тебе говорили. 

-Тебе ж Артем звати?- своїм ніжним голосом  промовила Тетяна до Артема. 

-Так- так! Ти пр… пррава,- зніяковіло виговорив хлопець. 

-Ти гаркаєш? - запитала Тетяна, поправляючи своє волосся. 

-Мг. Займаюся з логопедом. 

-Прикольно. Я знаю одну людину, яка також гаркавила, а потім мала такий неймовірний голос. 

-Буду старрратися  дійти до цього. 

-А не хочете прогулятися сьогодні ввечері? - запропонувала Ольга. 

-Хм, ідея непогана. Я не проти,- сказала Тетяна. 

-Артеме, ти зможеш? 

-Сьогодні ввечері? 

-Так, о п’ятій приблизно. 

-Думаю, зможу. 

Вечір наступив швидко. Вони домовилися зустрітися в місцевому парку, неподалік старої церкви. Там, рівно о п’ятій годині вечора, Артем стояв з двома плитками шоколаду. Він завжди, коли зустрічався з дівчатами на одинці, вручав їм якісь подарунки. 

Тетяна та Ольга підходили до Артема. Хлопець вручив їм символічний подарунок, і разом ті вирушили бродити спочатку по парку, а згодом по містечку.  Артем розповідав Тетяні свої кумедні історії. Наприклад, колись  у першому класі, той переплутав свій  навчальний кабінет з іншим, і майже два уроки сидів разом з старшими на один рік школярами, які навіть не помітили його, адже думали, що то якийсь новенький, а хлопець, боявся розмовляла з чужими для нього людьми. 

Уже настав вечір. Сонце сіло за обрій, і час уже був прощатися. Артем пішов до свого дому, а дівчата вирішили ще трохи погомоніти. 

-Як тобі Артем?- почала Ольга. 

-Хлопець приємний. Навіть не розумію, за що ви його так гнобите? 

-Ця історія доволі давнішня: він  з самого початку був замкнутим додиком. Я як пам’ятаю його маленького, з чуприною та окулярами, ще й гаркавий - такий кумедний. Хлопці почали спочатку жартувати. Ну й так і всі інші почали називати всякими смішними іменами. Найпопулярніше: «Атем Моклий», бо колись той не міг прочитати своє ім’я, а «Моклий», тому що обдзюрився, коли на нього напав Давид. 

-Ахаха! Серйозно? Як смішно… Але все одно, мені б  хотілося, аби він трохи був мужнішим. 

-Ех, я навіть не знаю, що може статися, аби Артем став бути предметом глузувань. 

На цьому моменті дівчата розійшлися по домівках. Їм сподобалася ця прогулянка разом з Артемом, і вони домовилися кожної суботи так зустрічатися.  За майже два тижні розмов з Танею він відчув першу у своєму житті симпатію до дівчини. Артем відчував у собі постійні хвилювання, коли поруч була вона. Та попри це, він ходив  з  дівчатами кожної суботи, а в школі на перервах не відходив від них. 

Але одного разу сталося несподіване. Ольга з Танею посварилися. Це сталося в суботу. Артем уже був на підході до парку, а дівчата в слухавку  телефону сварилися. Напередодні  клас писав самостійну роботу, і Ольга списала її у Тетяни. Перша отримала високий бал, а ось друга-двійку за неправильне рішення, ще й написано, що списано. Для Тетяни, яка завжди звикла бути на висоті, це було великим потрясінням. Та не витримала й почала  говорити Ользі про цей інцидент у грубій формі. І тоді все почалося: й постійні запізнювання Тетяни на прогулянки, і перебільшення історій Ольги, що ще більше й більше сварили подруг. Все закінчилося тим, що Ольга кинула слухавку і пішла на зустріч з Артемом. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍