Читати книгу - "Закохана у боса , Кетрін Сі"

Тиша, легкий напівморок, ще немає ані звуків друкарських клавіш, ані голосів колег. Це кілька хвилин спокою, які я так ціную.

Але сьогодні щось відчувається інакше.

На моєму столі стоїть паперовий стаканчик із кавою, з якого все ще піднімається пара. Поруч – акуратно загорнута тарілочка з шматком торта.

Я кліпаю, намагаючись зрозуміти, що це означає.

І тільки коли нахиляюся ближче, помічаю білу записку, покладену поруч.

"Вчора не зміг привітати, але вітаю сьогодні."

Я не одразу піднімаю погляд, але вже знаю, куди дивитися.

Єдине місце, де горить світло, – кабінет Еміра.

Він тут.

Від цієї думки мене охоплює дивне відчуття. Щось тепле, щось, що я намагаюся не аналізувати.

Я беру каву, роблю ковток і відчуваю, що вона приготована саме так, як я люблю.

Емір не забув.

Я затримую погляд на його дверях, вагаючись, чи не варто зайти.

Але зрештою просто опускаюся в крісло й усміхаюся сама до себе.

Робочий тижня видався непростим, але зараз…

Зараз усе здається трохи легшим.