Читати книгу - "Таємниця зниклої Галі, Yana Letta"

Розділ 9: Допит бабусь

Наступного ранку операція "Ставок" мала розпочатися рівно о сьомій ранку.

Але всі плани полетіли коту під хвіст (в буквальному сенсі), коли Максима спіймала його бабуся й відправила по молоко.

— Які ще ставки?! Спочатку принеси нормального молока, а потім ловіть свою корову!

Аналогічна доля спіткала й інших:

 Івана баба зловила на городі й примусила збирати огірки.
Тимка відправили в магазин за дріжджами.
Соломію взагалі змусили підмітати подвір’я.

Лише один персонаж був вільний і займався тим, що хотів.

Бублик.

Кіт лежав у тіні старого паркану, ліниво спостерігаючи за хаосом, що відбувався в селі.

Йому було байдуже.

Але коли всі четверо слідопитів нарешті звільнилися від "хатньої каторги", Бублик уже сидів у центрі двору й чекав на них.

— Ой, не дивись на нас так, ніби ми ледарі, — пробурчав Тимко.

Кіт примружився, а потім повільно підняв лапу… і вилизав її з таким виглядом, ніби люди його розчарували.

— Гаразд, ставка нам сьогодні не світить, — зітхнула Соломія.

— Але ми можемо зробити наступне, — Максим схрестив руки.

— Що?

— Допитати бабусь.

Кожен у селі знав: бабусі знали все.

Більш того, вони бачили все ще до того, як воно сталося.

І якщо хтось і знав, хто що вивозив уночі, то це точно вони.

У селі було дві основні бабусі-інформаторки:

Баба Варвара – найголовніша спостерігачка за всіма подіями.
Баба Галя – могла дізнатися секрети навіть від людей, які нічого не казали.

План був такий:
Максим і Соломія йдуть до Варвари.
Тимко та Іван – до Галі.

— Зустрічаємось під дубом через годину.

— Поїхали!

Максим і Соломія підходили до двору баби Варвари з обережністю, як ніндзя перед пограбуванням.

Але вона вже чекала їх.

— Знову ви? — Варвара сперлася на мітлу й хмикнула.

— Бабо Варваро, нам потрібна ваша допомога.

— А мені потрібні нові банки для варення, але я вас не мучаю цим питанням.

— Ну будь ласка! Ви ж усе бачили!

— Я все бачу.

— Отож! То хто їздив вночі на возі?

Варвара хитро примружилася.

— А що мені з того?

— Ну… а що ви хочете?

Вона задумалася.

— Торт.

— Який торт?!

— З шоколадом. І щоб крему багато.

Максим і Соломія перезирнулися.

— Якщо принесемо торт, скажете?

— Ну, може, щось і пригадаю.

— ДОБРЕ. Ми скоро повернемось.

Вони швидко вибігли з двору.

— Де ми знайдемо торт?!

— Будемо думати! Спочатку слухаємо, що скажуть Тимко й Іван!

Іван і Тимко підійшли до іншого двору, де жила баба Галя.

Вона вже сиділа на лавці й кидала зерно курям.

— О, які гості! — посміхнулася вона.

— Бабо Галя, ми хочемо спитати вас про одну справу.

— Ну, питайте.

— Чи бачили ви когось підозрілого вночі?

Баба задумалася.

— Знаю, що хтось возив сіно.

— А хто?

— Не знаю, темно було.

— А в який бік?

— До ставка.

Іван і Тимко переглянулися.

— Але ж у вас нічого не сховаєш! Ви точно когось бачили!

— Ну, може, й бачила…

— І що вам потрібно, щоб пригадати?

Баба Галя задумалася.

— Свіжих пиріжків.

— О, то це легко!

— З домашнім сиром.

— …Ем…

— І щоб гарячі були.

— Це вже складніше.

— Приносите пиріжки – я пригадую.

Іван і Тимко видихнули.

— Все ясно…

Четверо друзів знову зібралися під дубом.

— Ну що?

— Варвара хоче торт.

— Галя – пиріжки.

— Ми що, доставка їжі?!

— Схоже на те.

— Але вони знають щось важливе!

— То що, робимо операцію "Солодощі"?

Максим важко видихнув.

— Схоже, доведеться.

І поки всі вирішували, де знайти шоколадний торт і свіжі пиріжки, Бублик неквапливо потягнувся, позіхнув і… кудись пішов.

Знову один.

— Куди він?

— Не знаю… Але він точно знає більше, ніж ми.

Наступний крок:

Дістати солодощі.
Дізнатися правду в бабусь.
Зрозуміти, що задумав Бублик.

Справжнє розслідування лише починається…

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍