Читати книгу - "Таємниця зниклої Галі, Yana Letta"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Після невдачі з пасічником слідопити сиділи під старим дубом і планували наступний крок.
— Отже, що ми маємо? — Максим розгорнув блокнот.
— Ґудзик, який належить пасічнику, — Соломія показала його на долоні.
— Сарай із таємничим мішком, — додав Тимко.
— І… можливо, тут замішані прибульці, — прошепотів Іван.
— Іване, ти дурник, — хором відповіли всі.
У цей момент із-за рогу з’явився… дивний візок.
— Тихо!
Діти притислися до паркану й почали спостерігати.
По вулиці котили старий дерев'яний візок. Віз був завантажений соломою, а зверху лежала велика біла тканина.
— Що це?
— Може, просто сіно везуть?
— Звідки?
— Ставка…
Всі замовкли.
— Звідки біля ставка сіно? — запитала Соломія.
— Його там ніколи не було!
Максим швидко запитав:
— Хто веде віз?
Діти придивилися.
Віз тягнув молодий хлопець, Ігор, який працював у селі на всіх підробітках, які тільки можна знайти.
— Це ж той, що ремонтував дах у школи!
— І згрібав гній у діда Петра!
— І ще продавав насіння на базарі!
— Точно!
— Але що він тягне?
— Треба перевірити!
Максим клацнув пальцями.
— Схема така: Соломія та Іван лишаються тут і слідкують. Тимко й я — перевіряємо візок!
— Як саме?!
— Ти знаєш інший спосіб?!
— Ні! Біжимо!
Максим і Тимко швидко обійшли город і вискочили на вузьку стежку, яка вела до ставка.
Ігор саме зупинив візок біля повороту, щоб перепочити.
— Швидко!
Двоє хлопців крадькома підкралися до візка й заглянули під білу тканину.
— ОГО!
— ЩО?!
Там була солома… але під нею виднівся якийсь великий темний слід.
— Що це?!
Тимко легенько потягнув тканину — і тут же вона зісковзнула вниз!
— Твою ж…!!!
— ХТО ТАМ?!
Ігор різко розвернувся.
Максим і Тимко в паніці кинули тканину назад і рвонули через городи!
Візок, покинутий Ігорем, лишився на місці, а він сам побіг за ними.
— ВИ ЩО, ЗОВСІМ?!
— ТІКАЄМО!!!
Слідопити, як дві кулі, помчали через двір діда Петра, перекинули порожню діжку і вискочили на вулицю.
Ігор не став їх доганяти, тільки відмахнувся рукою і пробурчав щось нецензурне.
Коли всі знову зібралися під дубом, Соломія чекала їх із серйозним виразом обличчя.
— І що там було?!
— Щось велике… і темне…
— Що саме?!
— Не знаю, але це не сіно!
Соломія витягла блокнот.
— Отже, в нас уже дві підозрілі точки:
Сарай пасічника Степана.
Візок, який везли від ставка.
— І пасічник, і цей віз можуть бути пов’язані з Галею!
— А що, якщо її дійсно вивезли звідти?
— Але хто? І куди?
Максим підняв очі на Бублика.
Кіт сидів неподалік і…
уважно дивився у бік ставка.
— Гадаю, нам пора відвідати ставок, — серйозно сказав Максим.
— А якщо там щось страшне?
— Тимко, страшніше за тебе нічого не буває.
— Дуже смішно…
— Все, вирішено. Завтра зранку — операція "Ставок"!
Слідопити обмінялися поглядами.
Щось у цій справі ставало дедалі дивнішим…
І схоже, ставок ховав більше секретів, ніж вони думали.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниця зниклої Галі, Yana Letta», після закриття браузера.
