Читати книгу - "Акабадора, Natasha"

Глава 9

Через кілька тижнів, коли Арген сидів на тій самій веранді з високою рудоволосою дівчиною, пив каву й їв піцу, до них підійшов Андре:

— Добрий день, молоді люди! Можна до вас приєднатися? Тим більше, що в мене до тебе, Аргене, є кілька питань!

— Будь ласка, але тоді давайте відійдемо.

— О, ні-ні, не варто, нехай і пані приєднається до нашої розмови!

— Гаразд, слухаю, — зніяковів Арген.

— Познайом мене зі своєю дамою!

— Ну, це моя знайома, приятелька, дуже хороша людина — Армін. Вивчає...

— Що, пробач? Знайома? Тобто я для тебе просто знайома?  А навіщо тоді ти… вона не договорила опустив голову!— Андре був у захваті.

— Дозвольте, а хто ж ви?

— Я знаю його три місяці. Він обіцяє допомогти з роботою, бо поки її немає, а магія мені ще не приносить доходу!

— Ви теж захоплюєтесь магією? — здивувався Андре.

— Так, звісно! Я практикую Таро і...

Їх перебив Арген:

— Будь ласка, Андре, якщо ви не проти, пройдімо он до того столика і там поговоримо.

Коли вони сіли, Арген запитав:

— Ну що ви влаштовуєте? До чого це все?

— До того, що вас сьогодні хотіла бачити моя дуже хороша знайома. І я все розумію — гості, справи… але, наскільки я знаю, вона зупинилася у вас і живе з вами, та, скоріше за все, спить з вами в одному ліжку?

— І в чому проблема?

— А проблема в тому, що дівчина не може працювати, а птахи не можуть нормально звільнити людину. І причина цьому — ви. Дівчина довірилася вам, а ви, майже нічого їй не пояснивши, пообіцяли познайомити її з людиною, яка теж займається магією…

— Послухайте, Андре, мені зараз не до цього. І магія, розкладання Таро й читання дурнуватих книжок — це не захоплення… І що вона може дати Віці? Та нічого… Ви ж доросла людина…

— От! — сказав Андре. — Ось ви і розкрили…

— Що розкрив? — моргнув Арген, здивовано витріщивши й так великі очі.

— Ви щойно знецінили ту, до кого зараз повернетеся… і будете далі їсти та пити каву!

— Тоді навіщо вам Вікторія?

— Та, власне, ні до чого!

— Н-да… — підвівся Арген, а Андре, поправивши капелюха, вказав тростиною:

— Я був кращої думки про вас! Всього доброго. Сподіваюся, ви колись будете щасливі. І повірте, вам це щастя потрібніше!

Повернувшись за столик, Армін запитала:

— Хто це був?

— Та неважливо. Є ще в цьому світі божевільні… Це люди, які ще вірять в Акабадор, якщо знаєш, але вони перетворили це в цирк і шоу!

— Акабадор?.. А хто це така людина? У тебе є його номер? Я ж приїхала ще й тому, що мені цікава ця тема — і тут таке… — дівчина була в захваті.

— Послухай, ти приїхала сюди, щоб я показав тобі місто і щоб побути зі мною. Якщо тобі потрібні божевільні — тоді не дзвони мені, знімай готель (якщо вистачить грошей) і йди спілкуйся з ними. Але тоді не клич мене!

Він закурив, злобно дивлячись на море.

Час минав, Вікторія все так само займалася роботою, а Арген усе так само спілкувався з нею, іноді приймаючи в себе різних гостей.

Одного разу, коли дівчина сиділа на дивані в його обіймах, вона запитала:

— Арген, а що ми будемо робити далі… Ну, в майбутньому!? Ми вже три роки разом… може, ну, може будемо якось рухатись далі!?

— Куди?? Ти хочеш кудись поїхати?

— Ні, ну, я маю на увазі стосунки!!

Ну там жити разом, ну, сім’я…

— Ну і навіщо тобі це??

Ну що ти потім будеш робити?? І для чого?? Мій досвід показує, що шлюби розпадаються через місяць. А щоб він не розпався, потрібно разом прожити хоча б кілька років — от! А тобі треба спочатку стати на ноги, перш ніж заводити сім’ю. І якщо вже на те пішло, то подумай, чим у майбутньому буде займатися твоя дитина…

Поки Арген говорив, голос Вікторії кричав: «Біжи!», але щось її паралізувало… Вона ніби у сні — його голос десь далеко…

— І якщо вже казати, що наші стосунки нікуди не ведуть, то згадай дорогу — вона просто йде, і все…

— Зачекай, ти не хочеш сім’ю зі мною???

— Ой, блін, слухай, пізно вже. Тобі ж завтра з птахами возитися. Поїхали, відвезу тебе — Андре, мабуть, хвилюється!

Він відвіз її додому, але наступні дні вони не бачилися, бо до нього знову приїхала якась важлива особа. І не бачилися вони приблизно рік!

Коли Вікторії набридло мовчання, вона приїхала до нього й, побачивши поряд молоду шатенку, просто оніміла від шоку!

— Тобто… тобто весь цей час, поки я чекаю дзвінка, телефоную тобі, хвилююся, чому ти не відповідаєш — про те смс я взагалі мовчу… ти живеш з якоюсь… Тобто зі мною жити не можеш, не хочеш, а з нею…

— Вона студентка… з Неаполя… приїхала в гості…

— Рік? Рік погостити?? Знаєш що… Іди ти…

— Ну як скажеш…

— Ось так просто…

— Ну, ти ж прийшла до мене в гості…

— Я прийшла, щоб зрозуміти, чи живий ти, чи ні, але…

Не оговтавшись від шоку, дівчина побігла дорогою, ридаючи. Серця вже не було — воно розірване лежало на тих вагах з видіння, накрите чорною тканиною…

Вона побігла в ліс і до ночі блукала, ридаючи…

І все намагалась знайти відповідь: чому і за що??

Вона впала біля дуба без свідомості…

Знову видіння — до неї спустилася Феміда, простягнула їй меч і сказала:

— Забери своє серце!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍