Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"

— А ви теж шукачі, чи не так? — запитала вона, схиливши голову набік, ніби намагаючись розгадати їхню історію.

Еріон, Райнар, Салем та Елрік переглянулись між собою, намагаючись зрозуміти, що саме вона має на увазі. Після короткої паузи Еріон вирішив уточнити:

— Про що ти говориш? Які шукачі?

Дівчина поставила піднос на сусідній стіл і, схилившись до них, знизила голос.

— Останнім часом у місто прибуває багато незнайомців, кожен з них розпитує про «могутні артефакти». Я чула, що в лісах Аргаліону  бачили битву, і з тих пір ходять різні чутки. Дехто каже, що то були володарі древніх сил, і тепер усі шукачі артефактів почали збиратися тут, — вона подивилася на них з інтересом, а її голос затих до майже шепоту. — А вас теж привели сюди ці легенди?

Райнар відвів погляд, непомітно усміхаючись, а Салем з удаваною байдужістю знизав плечима.

— Хіба ж ми схожі на тих, хто вірить у байки? Ми прості мандрівники, — відповів Салем, намагаючись відвести її від небезпечної теми.

Дівчина підняла руки в захисному жесті, сміючись.

— Як знаєте, пане. Лише подумала, що ви також з тих, хто готовий обшукувати весь ліс у пошуках старих скарбів.

З цими словами вона відійшла, залишивши їх наодинці. Компанія обмінялася тривожними поглядами, кожен розумів, що їхні пригоди вже привернули надто багато уваги.

Компанія взялася за їжу, одночасно переварюючи почуте від служниці. Елрік, зануривши ложку в рагу, озирнувся на товаришів, його погляд виражав стриману тривогу.

— Схоже, чутки розповзаються швидше, ніж ми встигли зробити наступний крок, — промовив він тихо, намагаючись не привертати уваги інших відвідувачів таверни. — Якщо події в лісі Аргаліону дійсно привернули до нас шукачів пригод, у нас буде більше ворогів, ніж ми очікували.

Райнар задумливо повів плечима, ніби відчував на собі вагу своїх власних думок.

— Усі вони сліпо шукають щось, не розуміючи, з чим можуть зіткнутися.

Еріон уважно слухав, поклавши ложку на стіл.

— Саме тому нам потрібно бути ще обережнішими, — він поглянув на кожного з них, його погляд був серйозний. — Щойно ми зробимо наступний крок, усі ці «шукачі» почнуть стежити за нами, і ми не зможемо дозволити собі жодної помилки.

Салем відкинувся на спинку лави, зітхнувши.

— Зараз би зникнути десь в горах і спокійно зайнятися пошуками в тиші, — сказав він з легким сарказмом, — але здається, нам доведеться пристосуватися до нової… популярності.

Компанія кивнула, погоджуючись із його словами.

Еріон в цей час вдивлявся у вогонь, спостерігаючи, як його світло танцює у на обличчях відвідувачів. Його думки кружляли навколо голосу, що лунав у темниці, загадкового й владного. Хто це був? Чому цей голос допоміг їм, але залишив більше питань, ніж відповідей? Нарешті він порушив мовчання:

— Той голос… Він звучав так, ніби знав нас. Але чому допоміг? І хто це міг бути? — Еріон зиркнув на своїх товаришів, шукаючи підтримки у їхніх здогадках.

Елрік, який розкладав свої записи на столі, підняв голову. Ледь помітний натяк на посмішку промайнув на його обличчі.

— Якщо припустити, що він направив нас до святилища, то, можливо, це хтось, хто хоче, щоб ми продовжили свій шлях. Хтось, хто має свої інтереси у тому, щоб ми дісталися до артефактів.

Салем, сидячи поруч із кухлем, похитав головою, його голос був похмурим.

— Або це пастка. Хтось захотів, щоб ми вибралися з темниці, щоб направити нас туди, де нас легше буде знайти чи знищити. Голос був надто… переконливим. Мені це не подобається.

Райнар, що сидів навпроти, тримав руку на Амулеті Сутінок, схованому під його сорочкою.

— Це не простий голос. Він лунав ніби зсередини, торкався не вух, а думок. Це хтось, хто знає більше про артефакти. Але чому допоміг? Тут Салем має рацію: нічого не роблять просто так.

Еріон кивнув, його пальці нервово постукували по столу.

— Голос говорив про "зрадників" і тих, хто "збився зі шляху". Може, це хтось із "істинного Братства"? Хтось, хто досі вірить у їхнє початкове призначення?

Елрік зупинився, його погляд ожив.

— Якщо це так, то це могло б пояснити, чому голос був таким владним. Але це лише здогадка.

Салем зробив ковток вина, зневажливо пирхнувши.

— Якщо це "істинне Братство", то вони добряче приховують свої наміри. Чому просто не сказати прямо, чого вони хочуть? Замість цього — загадки і натяки. Мені це не подобається.

Райнар нахилився вперед, його погляд став більш серйозним.

— Можливо, вони не можуть втручатися безпосередньо. Або не хочуть. Може, це випробування? Можливо, вони хочуть побачити, чи зможемо ми дійти до кінця самостійно. Голос називав це "шляхом", а не відповіддю.

Еріон замислився, його пальці нервово ковзнули по руків’ю Тінеріза.

— Як би там не було, у нас немає вибору. Ми повинні зрозуміти, хто це, і чого вони хочуть. Якщо вони пов’язані з артефактами, це може бути наша єдина можливість отримати відповіді. Але я погоджуюсь із Салемом: ми повинні бути готові до пастки.