Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"

Коли компанія насолоджувалася останніми ковтками вина, двері таверни раптово відчинилися, впускаючи в зал важке холодне повітря. Всі присутні, включаючи Еріона та його друзів, повернулися до новоприбулих. У дверях стояли двоє чоловіків у темних плащах. Їхні обличчя частково ховали каптури, але очі блищали холодною настороженістю. Вони оглядали зал, ніби когось шукали.

Салем, помітивши їхню поведінку, тихо пробурмотів:

— Здається, хтось тут не для випивки.

Еріон стиснув руків’я Тінеріза під столом, намагаючись виглядати спокійним. Райнар обережно підняв чашу до губ, приховуючи рух своєї руки, яка намацувала Амулет Сутінок.

Один із незнайомців пройшов між столами, зупинившись за кілька кроків від них. Його товариш підійшов до трактирниці й щось тихо запитав. Вона кивнула, вказавши на вікно в кутку зали, але її погляд миттю зупинився на компанії. Незнайомець уважно прослідкував за її жестом і зупинився. Його погляд на мить затримався на Еріоні, ніби він щось упізнав.

— Це вже цікаво, — тихо прошепотів Салем, нахилившись до Еріона.

Незнайомець, помітивши, що вони помітили його увагу, зробив вигляд, що це випадковість, і попрямував до вікна. Проте його товариш залишився біля дверей, ніби сторожив.

Елрік, роблячи вигляд, що роздивляється карту, тихо сказав:

— Ми привернули більше уваги, ніж хотіли. Що робимо?

— Нічого, поки вони не почнуть діяти, — відповів Еріон, зберігаючи спокій. — Якщо вони просто подорожні, хай йдуть. Але якщо це щось інше…

Салем завершив за нього, насмішкувато піднявши брову:

— То вечеря буде гарячою.

На щастя, незнайомці, очевидно, не знайшовши того, що шукали, незабаром вийшли з таверни. Але їхня присутність залишила для компанії тему для обговорення.

Райнар, спостерігаючи за ними через вікно, промовив:

— У них було відчуття мисливців. І я не думаю, що вони шукали випивку.

Еріон відкинувся на стілець, дивлячись у бік дверей, через які незнайомці зникли.

— Ще одна причина вирушити якомога швидше. Ми не знаємо, хто вони, але вони точно зацікавлені більше, ніж слід.

Елрік трохи нахилився вперед, вказуючи на карту, розкладену на столі.

— Святилище на сході. Якщо голос нас направив туди, то це може бути ключ до всього.

Еріон глянув на своїх товаришів, у його очах світилася рішучість.

— Тоді вирушаємо. Ми з’ясуємо, хто направив нас, і якщо це пастка — ми будемо готові. Але якщо це шанс знайти істину, ми повинні ним скористатися.

Салем кивнув, розуміючи серйозність місії, а Райнар злегка всміхнувся.

— То що ж, гайда на прогулянку, — сказав він з відтінком іронії в голосі, — ще один шанс потренувати наші здібності.

Компанія піднялася з-за столу, розплатилася з трактирницею та покинула таверну. Їхня розмова більше не була сповнена жартів, а кожен із них розумів: ця ніч може бути неспокійною. Прямувавши звивистими вуличками, вони досягли міської брами та попрямували в густий ліс.