Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
–Давай цього разу покличемо когось? – запитав Олівер, поки Дженніфер нишпорила в інтернеті в пошуках ідей для косплею.
Вона здивовано повернулася. Першими на думку спали чомусь Найджел і компашка, що сидять у неї на ліжку. І Джен змахнула цю картинку. Навіть кіт, що сидів у неї на руках, здивовано підняв голову.
–Кого, наприклад? – задумалася дівчина. – Хто погодиться на дуже скромну домашню вечірку з мінімумом випивки та наглядом дядька Ніка?
–Твої "друзі".– припустив Олівер.
–Що? Їх? Сюди? – спробувала звучати невимушено Дженніфер.
–А що? – переконував її Оллі.– З ними веселіше буде. Заодно познайомимося.
–Дядько нізащо не погодиться.–фиркнула вона.
–А ти його запитай.– витираючи руки об рушник, запитав Нік. Він сперся плечем на дверний отвір і пильно глянув на Дженніфер.
–Гм...– прочистила горло вона. –Дядечку, можна до мене прийдуть три приятелі...
–Так. Але я перевірю ваші напої. – сказав він, віддаляючись.
Найджел поклав телефон, широко посміхаючись. Джилана поспішила з розпитуваннями.
–Джилано, Есме. Збирайтеся. Дженніфер запрошує нас на вечірку до себе.
–На честь чого? – запитала Есме, усміхнувшись.
–На честь Геловіна.
–Але, що нам одягати? – запитала Джилана.
–Я не знаю, я жодного разу не був на таких заходах.– зізнався Найджел.
–Я теж. – зніяковіло посміхнулася Джилана. – Що ж нам робити?
–Яка різниця? Намалюємо котячі вуса на обличчях і зійде.– знизала плечима Есме.
Все ж, вирішивши уникнути безглуздого гриму, вони просто вбралися в улюблений одяг. Коли Дженніфер відчинила двері, одягнена в дивний плащ і з картонною косою в руках, він зрозумів, що дівчина зобразила Смерть. "Ох, якби вона знала..." – промайнуло в голові в Найджела.
–А чому ви не в костюмах? – насупилася Дженніфер.
–Вибач, ми просто...– почав було він.
–Нас ніколи не запрошували на вечірки і ми трохи заплуталися... – ніяково посміхнулася Джилана.
Дженніфер засміялася.
–Ви в домі таких самих лохів, але ми маскарадів не соромимося. Проходьте.
Дядько Нік уважно глянув на друзів. Найджелу цей погляд здався дивним. Коли Нік запропонував гостям домашнього печива з абрикосовим джемом, Найджел згадав Калерію і подумав про те, що їй би неодмінно сподобався Нік.
Кімната Дженніфер була просторою. Вони всі дружно сіли на диван, узяли собі по коктейлю і дивилися "Монстри на канікулах", потім дві частини "Сімейки Аддамс", жваво обговорюючи їх. Найджел був радий, коли чиясь із їхніх реплік змушувала Дженніфер посміхнутися. Олівер друзям теж сподобався, Найджел бачив у них із Дженніфер себе й Есме, такі ж неприйняті суспільством друзі дитинства. Він замислився, якби не було цього магічного світу, якби вони навчалися вчотирьох в одній школі, то, можливо, вони були б найкращими друзями?
–Чому ви сюди переїхали? – запитав Оллі.
–Е... – почала Есме. – Батьки наші щільно спілкуються, вирішили зірватися з місця й переїхати в інше місто. Ми за кілька років шість шкіл змінили.
Найджел здивувався тому, як легко і невимушено Есме бреше. Він навіть задумався, чи часто Есме провертала свою відточену навичку омани на самому Найджелі.
Оллі та Дженніфер промугикали зі здивуванням.
–Важко, напевно, постійно на новому місці. – припустила вона.
Найджел не міг більше мовчати й грати в ці ігри, він хотів одразу перейти до справи, яка привела їх усіх до Сіетла.
–Ти віриш у те, що людина може володіти надздібностями? – запитав він, наблизившись до Дженніфер.
Есме подивилася на друга докірливо, Найджел проігнорував цей погляд.
–Я любитель сухих фактів. – знизала плечима Дженніфер. – Якби це було можливо, наука б уже пояснила це.
– Маємо справу зі скептиком.– посміхнулася Джилана.
Вони з Найджелом переглянулися, хлопець помітив на підвіконні у Дженніфер теракотовий вазон із землею, квітки в ньому не було. Вони з Джиланою торкнулися його, і на очах дівчини з ґрунту проткнувся паросток, який у міру руху долонь половин здіймався вище й вище, поки не розпустився в квітку розміром із дві долоні. Дженніфер витріщила очі й усміхнулася.
–Нічого собі. Що ви ще вмієте? – запитала вона.
–Це наш дар. А Есме приручає тварин.
Дженніфер перевела на неї погляд. Салем спав у її руках, муркочучи й не ворушачись.
–Ми приїхали сюди нашою компанією. Пітер і Пайпер, вони володіють вогнем і сонцем. Калерія грозами, блискавками, дощем.
– Ви якісь фокусники, так? Ілюзіоністи? – запитав Оллі.
Джилана поманила руками і на дереві вишні за вікном, у глибокій осені, з'явилося листя і квіти, як у квітні.
– Це правда... – здивувалася Дженніфер. – Так... все–таки. Чому ви приїхали до Сієтлу?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер», після закриття браузера.