Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

КНИГА ТРЕТЯ. ІМПЕРАТРИЦЯ. Частина сьома. Розділ п’ятдесят перший 

КНИГА ТРЕТЯ
ІМПЕРАТРИЦЯ

Частина сьома 

 

Розділ п’ятдесят перший 

 

Митті, коли Галактичний Союз знаходився на волосині від початку громадянської війни ставали дедалі швидшими. Вони поступово наближалися до розв’язки. Але якої? Район хотів битви, а Хюман жадав малими силами знищити “Марш свободи”  ще у космосі. Від голів тодішнього уряду залежала доля всього людства.  

 Генрі де Вайлайн. “Хюман у зоні турбулентності” 

 

 

Зала була вщент заповнена людьми. З двометрових вітражів лилося сонячне проміння, яке освітлювало приміщення. Колони були прикрашені кольоровими стрічками, а на балконах висіли прапори всіх націй. 

Від дверей стелилася золота доріжка прямісінько до позолоченого вівтаря з мініатюрами найвизначніших подій в історії людства. Біля нього стояв він – імператорський трон у формі кам’яного бруска з частинок кожної планети. Над ним, прив’язаним до стелі, висіла мініатюрна модель Сонячної системи, яку було погано видно через слабке освітлення в горі. 

Почувся скрип дверей. Жарке пустельне повітря повіяло з входу і зустрілося з прохолодним в середині. З дверей побачився юний силует, одягнений у довгий фіолетовий плащ. У правій руці тримався золотий глобус, а у лівій скляна палиця, в середині якої знаходилися проби ґрунту різних планет. Позаду йшли крон-губернатори планет, одягнені в кольори своїх володінь. У руках на чорних велюрових подушках лежали відкриті дерев’яні скриньки, в яких знаходилися кулі, зроблені з дорогоцінного каміння, які необхідні для процесу коронації. 

Від входу і до каменю всі присутні схиляли голови. Імператор нервово сів на камінь, а крон-губернатори зупинилися прямісінько над своїми планетами. Фанфари припинили свій звук, і на мить у залі запанувала тиша. 

Верховний Жрець, що стояв навпроти вівтаря, підійшов до Імператора і став навпроти його обличчя. Він пробурчав щось під ніс, і одразу після слів підійшов молодий хлопчина у білій накидці з пурпуровою подушкою, на якій знаходилася повністю вкрита діамантами корона у формі шапки, на шпилі якої виблискував золотий круг із рубіном посередині, і хвилястими проміннями ззовні, що нагадували сонце. 

-Як Сонце, що світить навіть у ночі, ти сяй нам, Імператоре, завжди! - піднявши корону над головою хлопця промовив Верховний Жрець, і у той же момент поклав її на голову. 

Тим часом над крон-губернаторами відкрилися отвори, з яких вилазили металеві ручки з місцями для каміння. Вони забрали кристали й повернулися назад у мініпланети. Мить, і вся Сонячна система над головами почала рухатися, а сфера, що висіла прямо над головою Імператора розкрилася і з неї розсіялося яскраве світло. 

Присутні схилили голови, а Верховний Жрець повернувшись до присутніх гучним голосом промовив: 

-Най славиться правління його! Імператору Ромулу І слава! 

Зал у відповідь урочисто промовив: 

-Слава! Слава! Слава! 

У залі залунав гімн Галактичного Союзу. Марія стояла поруч з Ґрандом, одягнена у білу сукню, прикрашеною невеличким діамантовим кольє. Вона дивилася на свого брата, чий погляд нервово бігав по залі. Одразу ж після кінця гімну всі присутні вигукнули оплесками та криками: 

-Ромул! Ромул! Ромул! Ромул!... 

-Пані Маріє! Пані Маріє… - спокійно звернувся Адам Лейвер до Імператриці, чий погляд застив на коронаційному портреті свого брата, що висів на стіні прямо перед місцем на іншому кінці столу. – Зараз потрібна максимальна концентрація на недопущенні громадянської війни, тому… 

-Якої в біса недопущенності? Вона вже почалася! – крізь зуби перебила Прем’єра Марія, поглянувши на останнього злим поглядом. – Це не війна - це спроба державного перевороту, і як наслідок, загроза всьому світовому порядку, до якого людство йшло тисячами років! 

-Так, так, ви маєте рацію, - невпевнено погодився Лейвер, щоб припинити дискусію. 

-Мусимо продовжувати далі, - взяв на себе слово генерал армії Хо Ван Дзі. – У нас з вами три доби. Тоді наші війська зустрінуться з повстанцями на орбіті Юпітера, - махаючи пальцями по проєкції Галактичного Союзу продовжував генерал. – До самої планети треба летіти додаткові два дні. Ми вважаємо, що краще розтрощити їх там – біля Юпітера. Тоді на нашому боці буде гравітація. Ми змусимо їх наблизитися до критичної точки, оточивши з усіх боків, створивши кільце навколо планети. 

-А якщо вони не підуть на Юпітер? – запитала Марія. 

-Цього уникнути буде важко. Їм треба бази, а їх можна робити на супутниках газового гіганта. 

-Господи, я нічого не розумію! – взявшись за голову закричала Марія. – Знищити їх просто не можна? 

-Я розумію ваш гнів, але в нас план такий. Спочатку дати пробний бій, і спробувати затримати на орбіті, а тоді… 

- Перепрошую, але цей план не ураховує однієї деталі: що робити, коли повстанці просто обійдуть орбіту Юпітера і попрямують прямісінько на Землю. Зараз аби долетіти до Юпітера треба від нас через Сонце летіти. Зустріч на орбіті відбудеться, але до газового гіганта вони не стануть летіти. Єдине, що у них на шляху короткому до Землі, це Марс, - перебив генерала командувач космічних сил адмірал Джо Хімкін. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍