Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"

— Тихіше, — прошепотів Еріон, піднімаючи руку. Всі одразу завмерли, вдивляючись у темряву попереду. Звуки стали виразнішими: важкі кроки, шурхіт опалого листя, глухі зітхання, наче хтось важко дихав, рухаючись уперед.

— Це вони, — прошепотів Салем, ледве розтулюючи губи.

Еріон обережно, жестом, вказав усім розійтися, розосередитися серед дерев. Він прикипів до місця, вдивляючись у напівтемряву, вдихаючи кожен звук і рух, що доносився з боку непроханих гостей.

Раптом тіні загустіли ще більше, і в повітрі почулося химерне шепотіння. Воно, здавалося, проникало у вуха, розходилося по тілу, викликаючи відчуття страху й невидимої загрози. Еріон стискав Тінеріз, відчуваючи, як меч відповідає на цей виклик, пульсуючи в його руках.

З-за дерев з’явилися фігури, замасковані у важкі шати темного кольору. Кожен з них мав амулет Братства, який світився зловісним червоним сяйвом. Вони виглядали, ніби тіні втілилися у плоть, повільно ковзаючи вперед.

— Нас четверо проти них, але це все одно їх не зупинить, — тихо промовив Райнар, готовий до сутички.

— Нам потрібен лише один шанс прорватися, — сказав Еріон, кивнувши товаришам.

Він підняв Тінеріз, і меч засвітився темним сяйвом, наче відповідаючи на його думки. Раптом один із членів Братства помітив його рух і, не зволікаючи, кинувся вперед, витягнувши кинджал. Його обличчя залишалося прихованим, але очі світилися незрозумілою люттю.

Еріон зустрів його, відбивши удар Тінерізом, відчувши, як енергія меча розриває тіло противника, поглинаючи його життєву силу. Інші члени Братства, побачивши це, також кинулися вперед. Сутичка перетворилася на запеклий бій, у якому кожен рух мав значення.

Салем, спритно ухиляючись від ударів, з легкістю поранив одного з ворогів, однак той, не відчуваючи болю, продовжував наступати. Райнар, використовуючи свій амулет Сутінок, створював темні відблиски, що засліплювали противників, дозволяючи Еріону атакувати з вигідної позиції.

Елрік тим часом відступив трохи назад, використовуючи знання, які мав, аби виявити слабкості в русі супротивників і направляти товаришів. Він не був воїном, але його спостережливість допомагала уникати небезпек.

— Удар нижче! Вони захищені амулетами на грудях! — крикнув Елрік, вказуючи на одного з членів Братства.

Еріон завдав удару Тінерізом, спрямовуючи лезо вниз, розбиваючи захисний амулет. Противник випустив останній крик і звалився додолу, його тіло розчинилося в тінях, ніби ніколи й не існувало.

Сутичка набирала обертів, а компанія, незважаючи на чисельну перевагу ворога, все ж тримала позиції, просуваючись вперед і розрізаючи темряву своїми ударами.

Еріон відчував, як його серце гучно б’ється, кожен удар пульсу наче відлунював у його руці, зливаючись із ритмом Тінеріза. Темна аура огортала його меч, і здавалося, що кожен удар клинка поглинав сутність супротивників, залишаючи після себе лише клубки темного диму, що розвіювалися у нічному повітрі. Він помітив, як тіні супротивників затягували простір навколо нього і його товаришів, роблячи рухи важчими, наче кожен крок по лісовій підстилці перетворився на рух крізь густу, липку тьму.

Салем тримав позицію праворуч від Еріона, його швидкі рухи майже розпливалися в темряві, коли він ухилявся від одного з атакуючих. Вороги змахували темними лезами, схожими на згущені тіні, які ніби ковзали крізь повітря, залишаючи по собі ледве помітні сліди. Салем ухилився від чергового удару і, скориставшись моментом, вивів одного з противників з рівноваги, а потім миттєво всадив кинджал між його лопатки. Тіло супротивника затремтіло, а потім повільно розсипалося в пил, залишаючи лише відчуття холоду.

Тим часом Райнар, стоячи ліворуч, зосередив погляд на амулеті Сутінок, який висів на його шиї. Темна енергія огорнула його руку, і він підняв її вгору, розгортаючи перед собою ніби невидиму завісу, що захищала від ударів супротивників. Його погляд був напружений, а губи шепотіли щось ледве чутне, ніби він звертався до амулета, закликаючи його силу.

— Райнаре, ліворуч! — крикнув Еріон, помітивши, як один з ворогів намагається зайти до нього з іншого боку.

Райнар обернувся і різко направив енергію амулета на нападника, створюючи потужний сплеск темної аури, яка вдарила супротивника, відкидаючи його вбік. Вороги, побачивши це, почали насторожено тримати дистанцію, не наважуючись більше підходити надто близько.

Еріон, скориставшись цим моментом, кинувся вперед, пробиваючи ряди ворогів, наче гострим клинком розсікаючи їхні темні фігури. Тінеріз сяяв у його руці, пульсуючи силою, що жадала крові та битви. Кожен удар меча був безпомилковим, кожен рух — точним і швидким.

Позаду Елрік, не маючи бойових навичок, використовував свої знання, аналізуючи позиції ворогів і підказуючи Еріону й Салему куди варто атакувати або звідки чекати небезпеки.

— Ще двоє наближаються зі сходу! — голосно викрикнув він, і його слова допомогли Райнару своєчасно підготуватися до чергової атаки.

Втома поступово накопичувалась, і кожен з них відчував, як тіло стає важчим. Але вони продовжували боротися, невтомно відбиваючись від атакуючих темних фігур. У певний момент Еріон, уже на межі своїх сил, помітив, що залишився всього один ворог. Він зробив глибокий вдих і, зібравши останню силу, завдав рішучого удару. Тінеріз із глухим звуком пройшов крізь темну фігуру, остаточно розсипаючи її в порожнечу.