Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Коли останній ворог пішов у небуття, поле бою огорнула моторошна тиша. Лише важке дихання Еріона, Салема й Райнара порушувало цей спокій. Еріон тримав Тінеріз напоготові, але всередині відчував, що це ще не кінець. Темрява навколо не розсіялася, ніби щось невидиме чекало свого моменту.
І тоді з глибини тіней, немов їхня уособлена суть, виринула постать. Висока, велична і водночас загрозлива, вона крокувала до них повільно, але впевнено. Архон. Його довгий чорний плащ безшумно ковзав за ним, а очі, мов дві крижинки, блищали крізь морок. Медальйон на його грудях, що сяяв тьмяним, але незмінно живим світлом, здавався осередком тієї сили, що охоплювала його самого.
— Нарешті, Еріоне, — заговорив він голосом, у якому змішувалися крижаний спокій і холодна влада. — Як я і обіцяв, наша наступна зустріч — остання.
Еріон підняв Тінеріз, зробивши крок уперед. Його серце гупало в грудях, але він тримав себе в руках. Він уже чув ці слова від Архона раніше і знав, що тепер це не порожня погроза.
— Ти прийшов закінчити те, що почав? — різко запитав він, зводячи меч так, щоб той був між ним і Архоном.
Архон зупинився на кілька кроків від нього.
— Закінчити? — повторив він, і його усмішка торкнулася куточків губ. — Можливо. Але перш ніж це станеться, я мушу знати: чи ти готовий? Чи ти усвідомив, ким повинен стати? Суддею. Той, хто вирішить, чи буде світ занурено в темряву, чи буде збережено баланс.
Райнар, тримаючи амулет у руці, зробив крок ближче до Еріона, його погляд був напруженим.
— Ми вже чули ці слова, — сказав він тихо, але впевнено. — І все ж ти продовжуєш ховатися за своїми натяками. Чого ти справді хочеш, Архоне?
Архон перевів погляд на Райнара, і той відчув, як ледь помітна хвиля холоду пробігла по його тілу.
— Хочу дати Еріону шанс вибрати свою долю, — відповів Архон. — Бо вибір буде лише його. Але, Еріоне, — він знову зосередився на мечнику, — якщо ти відмовишся, якщо не наважишся прийняти своє призначення, я не залишу тобі вибору. Цей світ не може дозволити собі слабких. І я прийшов, щоб переконатися, чи ти не належиш до них.
Еріон не відвів погляду, його рука міцніше стиснула Тінеріз.
— Якщо це остання зустріч, — сказав він, — тоді давай закінчимо її тут і зараз.
Архон лише злегка посміхнувся, його постава залишалася непохитною.
— Як скажеш, Еріоне. Але пам’ятай, іноді перемога — це лише початок найбільшої жертви.
Еріон зробив крок уперед, тримаючи Тінеріз напоготові. Серце калатало, але його рухи були точними й зосередженими. Перед ним стояв Архон, спокійний і впевнений, мов тіньова статуя. Він навіть не зробив спроби дістати зброю, лише простягнув руку, і темрява довкола ожила, обплітаючи його постать щільним завісом.
— Давай, Еріоне, — його голос лунав, ніби він стояв усюди. — Покажи, чого ти навчився.
Еріон кинувся вперед, блискавично скоротивши відстань між ними, і наніс перший удар. Тінеріз засвітився тьмяним світлом, коли лезо різко розрізало темряву. Але в останню мить Архон зник — його постать розчинилася у повітрі, ніби була лише відображенням. Еріон встиг повернутися на місці, коли тінь іззаду зблиснула, і холодний дотик ледь не торкнувся його шиї.
— Швидкий, але передбачуваний, — почувся голос Архона.
Еріон ухилився, лезо розсікло повітря, цього разу влучивши в матеріальну постать супротивника. Зіткнення викликало гучний звук, схожий на дзвін. Архон підняв руку, і Тінеріз ледь не вирвався з рук Еріона під хвилею невидимої сили.
— Що це? — прохрипів Еріон, стискаючи меч ще сильніше.
— Це лише частина того, з чим ти зіткнешся, якщо продовжиш цей шлях, — відповів Архон, і його очі зблиснули холодним світлом.
Салем, що стояв осторонь, не витримав. З кинджалом у руці він кинувся на Архона, прагнучи відвернути його увагу. Але темрява, яка огортала супротивника, ожила й кинулася назустріч, збиваючи Салема з ніг і відкидаючи його до найближчого дерева. Він ударився зі стогоном, але швидко підвівся, стираючи кров із губ.
— Райнаре, зроби щось! — крикнув Салем, ухиляючись від нової хвилі темряви, що ринула на нього.
Райнар тримав амулет у руках. Темна аура огорнула його тіло, і він направив енергію на Архона, створивши потужний сплеск. Світло й темрява зіткнулися з гучним ударом, який здавалося, розколов сам простір. На мить Архон похитнувся, і Еріон скористався цим, наносячи серію швидких ударів.
— Тінеріз, покажи свою силу! — вигукнув Еріон, відчуваючи, як меч пульсує.
Лезо засвітилося, і потужний імпульс тіньової енергії вирвався назовні, пробиваючись крізь завісу темряви, що захищала Архона. Удар змусив його відступити, і на його плащі з’явився перший розрив. Але Архон лише посміхнувся, ніби цей результат був очікуваним.
— Добре, дуже добре, — промовив він, витягаючи з-за спини довгий клинок, який здавався створеним із тієї самої тіні, що огортала його. — Тепер ми подивимося, чи зможеш ти утримати свою силу.
Архон кинувся вперед, його рухи були блискавичними, і Еріон ледве встиг блокувати удар. Їхні мечі зіштовхнулися, викликавши вибух енергії, який рознісся полем бою. Кожен удар був надзвичайно сильним, а темрява й тіньова аура здавалося, боролися між собою, зливаючись і розриваючись знову.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тіні Лендорну, Радомир Український», після закриття браузера.