Читати книгу - "Грушевський, Скоропадський, Петлюра"

Окремим законом затверджується Статут Українського державного банку та асигнуються кошти до його основного капіталу у сумі 100 млн карб.

17 серпня. Створюється Український державний банк. Завдання — «полегшення грошового обороту, допомога шляхом короткострочного кредиту державному торгу і промисловості і сільському господарству на Україні, а також забезпека грошової системи». Розмір основного капіталу — 100 млн карб., запасного — 10 млн карб.

23 серпня. Законодавчо затверджується Статут Державного земельного банку, ухвалюється його головне завдання — «купівля земель» та обслуговування боргів колишніх Всеросійського державного Дворянського та Селянського поземельного банків. Бюджет установи — 50 млн карб. Перший випуск — на суму 200 млн карб., при 4,5% річного прибутку.

30 серпня. Уряд ухвалює розпочати діяльність Держзембанку з 1 вересня. Відділи банку повинні були працювати в Житомирі, Кам’янці-Подільському, Катеринославі, Києві, Одесі, Полтаві, Харкові та Чернігові. «Чинність цих відділів» поширили на відповідні губернії, а також, що цікаво, на «Бердянський, Дніпровський та Мелітопольський повіти Мелітопольської округи, ...Мозирський, Пінський та Речицький повіти Мінської губернії, ...Білгородський, Гайворонський, Корочанський, Новооскольський та Суджанський повіти Курської і Валуйський Воронезької губерній, ...Путивльський та Рильський повіти Курської і Гомельський Могилівської губерній».

Є. Коновалець (1891—1938 рр.), зрадник Австро-Угорської імперії та Української Держави. Фото 1918 р. Суспільне надбання

14 вересня. Уряд ухвалює Статут Державного земельного банку із 142 параграфів. Головне його завдання — «утворювати тривалі дрібні господарства» та «допомагати піднесенню продуктивності сільського господарства».

8 листопада — за місяць до початку націонал-соціалістичного повстання Петлюри—Коно­вальця — уряд видає закон «Про допомогу особам та установам, чиї процентні папери були вилучені з установ Державного банку, скарбниць або державних ощадних кас Російською радянською владою», згідно з яким, зокрема, установи, що випустили «одвезені або знищені агентами совітської влади первописні процентні папери, ...повинні на вимогу їх власників видавати дуб­лікати втрачених первописних паперів»[139].

Джерела фінансування урядових програм

Колаптоїдний стан економіки, відсутність власних золотовалютних резервів жорстко детермінували принципи фінансування економічних та соціальних програм. Це — прихована (як у вищенаведеному) та відкрита емісія. Ось приклади.

9 травня. Рада Міністрів видає закон про додатковий — на 400 млн карб. — випуск знаків Державної скарбниці, ухвалений ще урядом УНР на суму 100 млн карб. Загалом сума емісії склала 500 млн.

20 травня. Уряд ухвалює випустити знаки Державної скарбниці, які «ходять нарівні з державними кредитними білетами й обов’язкові по всіх оплатах і рахунках як державних, так і приватних». Сума — 500 млн карб. Забезпечення — «всі державні прибутки і все майно Української Держави».

27 травня. Уряд постановляє: «задля збільшення кількості платіжних знаків і зміцнення засобів Державної скарбниці, Українська Держава випускає до обороту в міру потреби і в строки, призначені Радою Міністрів, до 20 серій білетів Державної скарбниці під №№ од 1 до 20 по 25 000 000 карб. (по 50 000 000 гривень) на чотирирічний строк з призначенням щорічного прибутку по цих білетах в 3,6%, або по 1 шагу на день зі 100 гривень».

9 липня: «В поширення законів 30 березня і 9 травня 1918 р. про випуск знаків Державної скарбниці на суму 500 000 000 карб. надати міністрові право випустити поверх цієї суми ще на п’ятсот мільйонів карб. знаків Державної скарбниці, на підставі закону 20 травня 1918 р.»[140].

На що асигнували гроші?

На Академію наук:

— 200 000 карб. з коштів Державної скарбниці — «на початкові видатки по організації Української Академії наук в Києві» (26 липня),

— 869 216 карб. 69 копійок — «на утримання Української Академії наук в Києві до 1 січня 1918 р.: на господарські та організаційні видатки» (12 листопада).

На військові потреби:

Гроші УД. Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/ukrainianbanknotes-1917-1921/28449363.html

500 000 карб. — полоненим, «які повертаються з полону германського та австро-угорського» (29 червня),

500 000 карб. — «на допомогу демобілізованим військовослужбовцям-великоросам, які евакуюються на батьківщину» (16 липня),

5 000 000 карб. — «для формування нових військових частин спеціального значення» (4 жовтня),

100 000 карб. — «в розпорядження пана Гетьмана всієї України на витрати по організації українського козацтва» (8 жовтня).

На утримання держустанов та органів місцевого самоврядування:

10 000 000 карб. — «на утримання центральних установ міністерств, а також на видатки на неодкладні потреби, які виникають в зв’язку з будуванням нового ладу на Україні» (11 травня),

10 000 000 карб. — «на видачу авансів губерніальним і повітовим старостам» (14 травня),

9 000 000 карб. — на утримання Державної варти («по одному мільйону на кожну губернію») (29 червня),

80 000 000 карб. — «для надання короткострокових, не більш як на 5 років, позичок міським та земським самоврядуванням»,

250 000 карб. — «на улаштування митного догляду на кордоні Української Держави з Великоросією» (29 червня).

На потреби українців, які опинилися за кордоном:

100 000 карб. — «на допомогу громадянам Української Держави, що проживають за кордоном» (14 червня),

35 000 карб. — «авансом на потреби переїзду українців з Великоросії до Києва» (3 серпня),

100 000 карб. — «на допомогу громадянам Української Держави поза її межами» (16 жовтня).

На потреби культури:

165 500 карб. — «Українському Національному театрові в Троїцькому народному домі... до 1 вересня 1918 р.» (14 червня),

22 825 карб. — «на закінчення розкопів Зарубського монастиря біля Трахтемирова та на купівлю пам’ятників старовини для Національного музею» (16 липня),

327 400 карб. — «на допомогу Державному драматичному театрові в біжучому році» (23 серпня),

100 000 карб. — «на негайні потреби по охороні пам’яток старовини та мистецтва» (29 вересня).

На потреби освіти:

1384 карб. — «на утримання канцелярії губерніального комісара освіти Київщини за травень місяць» (29 червня),

87 700 карб. — «на організацію влітку цього року курсів для вчителів єврейських шкіл в Києві, Одесі та Катеринославі» (2 липня),

Учасники Всеукраїнського православного Собору. Джерело: http://memorua.org

Антоній (Храповицький) (1863—1936 рр.), митрополит Київський і Галицький (з травня 1918 р.), головуючий на Соборі. Худ. М. Нестеров. Суспільне надбання

112 050 карб. — «на організацію трьохмісячних курсів для вчителів польських шкіл в Києві, Винниці та Житомирі» (2 липня),

500 000 карб. — «на закінчення будівлі бібліотеки для університету Св. Володимира в Києві» (26 липня),

2 354 450 карб. — «на утримання в 1918 р. Київського та Кам’янець-Подільського державних українських університетів» (30 серпня).

На потреби православної церкви:

— 1 117 600 карб. — «на утримання членів Всеукраїнського Православного церковного собору та інші видатки цього собору» (7 червня),

— 120 000 карб. — «на утримання... православного духовенства в окупованих землях Холмщини, Підляшшя та Полісся» (2 липня).

Інші видатки:

— 100 000 карб. — «на боротьбу з підробленням грошових знаків і для негайних витрат в зв’язку з перетвором грошової системи» (29 червня),

— 2 557 535 карб. — на громадські роботи, в т. ч. на упорядкування могили Т. Шевченка (5 серпня)[141].

Відновлення залізниць

Чи не перша турбота нової державної адміністрації — відновлення нормального, цивілізованого, «дореволюційного» стану залізниць. Справа більш ніж нагальна. Упродовж «революційних» місяців залізниці, особливо їх рухомий склад, перетворилися на огидні вбиральні. Наведемо лише одне свідчення. Воно належить генералові Альфреду Вільяму Ноксу, британському військовому аташе в Росії в 1911—1918 рр.:

«Улюбленим спортом солдат, які примощувалися на дахах класних вагонів, було мочитися у вентилятори, для того, щоби докучати буржуям,