Читати книгу - "Талісман обраної, Ася Чирокбей"

Поки тривав поєдинок, хески, що залишилися живими, добивали нерухомих ящерів, але ватажкові це було байдуже. Його свита вишикувалася півколом, не підпускаючи вцілілих захисників храму до місця поєдинку. Та поранена охорона і не могла щось протиставити їм.

Сили Амайї танули, вона відступала. По лівому плечу текла кров. Але жриці стояли нерухомо, з виглядом людей, які прийняли свою долю. Омеа бачила, як загорілися очі ворогів, які з пожадливістю дивилися на молодих жінок, але всередині була напрочуд спокійна.

Амайя, бліда як смерть, припала на одне коліно. Ватажок навис над нею і забарився. Здавалося, він не наважується завдати останнього удару. Раптом дівчина змією кинулася вперед, і меч увійшов у щілину між прозорим щитком і наплічником. Воїн впав замертво.

Амайя відкинула меч, і, вже падаючи, вихопила маленький ритуальний ніж і вдарила себе в груди. Ковзний удар не був смертельним, але кров забарвила маленький амулет, що висів на грудях. Очі дівчини заплющилися, і вона впала б, якби не підхопили її жриці, що підбігли.

Під здивованими поглядами загарбників простір навколо жриць замерехтів і затягнувся туманом. Більше Омеа їх не бачила: зал, купа мертвих тіл, вороги - все зникло. У стіні туману виник уже знайомий мені міст, яким пішли жінки, несучи непритомну Старшу Жрицю.

Останнє, що пам'ятала Омеа, це відданого супутника Амайї, щура, що зализував рани своєї хазяйки. Після цього свідомість дівчини потьмяніла і прокинулася вона вже в іншому світі.

Я струснула головою, щоб відігнати видіння, які стали надто реальними.

Ця історія пояснювала слова Амайї про те, що вона не зможе повернутися в храм. Вчинивши вбивство в храмі, Старша Жриця осквернила себе. Храм Світла не прийме її. Також я могла зрозуміти її душевний стан. Вона змушена була вбити того, хто в минулому щиро її кохав, і не важливо, що він змусив її до цього, обравши шлях руйнування. Її душевний біль не вщухав. Омеа, перебуваючи поруч, добре це відчувала.