Читати книгу - "Сьома команда, Діана Козловська"

Частина 35. Слід боятися тих, кому немає чого втрачати.

— Лі, — жалісно тягну я, роблячи крок назад, — благаю тебе, не треба…

Однак я не встигаю завершити своє благання, адже перечіпаюся через кляте коріння, що так недоречно стирчить із землі! Сильно вдаряючися спиною о стовбур дерева, я скрикую радше через несподіване зіштовхнення, ніж через біль. Проте Рок Лі округлює свої великі очі та простягає до мене руку, певно, керуючись підсвідомим бажанням допомогти, але за мить його погляд тьмяніє, а пальці стискаються в кулак, який він опускає й швидко ховає в кишені спортивних штанів такого ж кольору, що й у мене. Чи всі конкурсанти одягнуті так само?

— Мені шкода, — з невимовним сумом промовляє він, — але я не можу чинити інакше! Я знаю, що не заслуговую навіть дивитися тобі в очі… трясця! Наскільки ж це принизливо та низько! Стоячи перед дівчиною, яка мені подобається, я тільки й можу, що… що зрадити її! Господи! Який же я нікчемний та недолугий! Я мав би захищати тебе, але натомість… саме я спричиняю загрозу! — Лі змахує сльозу з густих вій, соромливо опускаючи погляд до землі. — Знаєш, хлопці з твоєї команди здавалися мені такими пихатими павичами, що мене нудило від одного погляду на їхні зухвалі пики! Вони пильнували, аби інші навіть підійти не наважилися до тебе. Я так ненавидів їх за це, але тепер я чітко розумію, що вони мали рацію. Я не їхнього рівня! Я не можу бути тобі навіть другом! Проте, існують речі важливіші за дівчат! Я усвідомлюю своє положення, а отже й не смію й прохати твого пробачення! Просто віддай мені свій браслет, Сакуро! І я не опускатимуся ще нижче…

Я вдивляюся в ті блискучі від сорому та прикрості очі, і бачу як Рок Лі пересилює себе, стискаючи кляту заохочувальну карточку з такою силою, певно, аби відчути зв’язок з тим, що на ній написано. Якщо такий вихований та чемний хлопець зраджує власним принципам, то вочевидь Кетсукі вдарила по найболючішому місцю. Чи це родина Лі? Можливо, навіть вчитель Гай? Мені завжди здавалося, що Лі та цей викладач мають доволі міцні зв’язки, адже й виглядають вони певним чином однаково. Існують речі… дійсно цінніші за увагу дівчини, чи хлопця. Я розумію це, тому підсвідомо торкаюся свого браслета на шиї, зважаючи всі «за» та «проти». Хіба вона відпустить нас усіх? Після того, що написала в бісових карточках?

— Радий, що до тебе нарешті дійшло, друже! — чується дзвінкий голос Наруто, розриваючи напружену тишу. — До речі, я теж не в захваті від твоєї жалюгідної, зарюмсаної пики! Гадаєш, дівчат таким чином завойовують, брованю?

Не на часі… кепкуватий тон Узумакі Наруто здається мені таким недоречним, що я починаю відчувати пекучий сором замість нього! Мені немає кого звинувачувати в обставинах, які змушують нас поступатися своїх принципів! Я й сама не знаю, на що здатна заради цього клятого «заохочення»! Я повертаюся в бік хлопця, який виходить до нас із-за дерева, та стискаю губи, аби не накричати на нього через цю дурну легковажність!

— Припини клеїти дурня! — грізно промовляє Учіха, чим приходить мені на допомогу. Він спокійно проходить повз тремтячого від сорому Лі. — Ми ніколи не були ворогами, тому й не слід перетворюватися на них! Якщо він зробив такий складний вибір, вочевидь на його картці написана доволі сильна мотивація, ти про це не подумав?!

Я меншого й не очікувала від Учіхи Саске! Він відчуває та аналізує ситуацію набагато краще, ніж його дурноголовий друг, який лише кривиться від доречних зауважень!

— Саске має рацію! На наших картках написане доволі сильне заохочення, аби ми не припинили боротьбу! — говорю я, стискаючи свій браслет, — Вона спеціально робить з нас ворогів! Лі! Не здавайся, благаю! Ми обов’язково вигадаємо якийсь план!

Вигадаємо? Чи взагалі можливо вигадати бодай щось у грі, яка від самого початку немає жодних правил, окрім тих, що заклала в неї Кетсукі? Остання фраза навіть мені здається не дуже переконливою. Звісно, що це лише обурює бідолашного Лі!

— І що ти можеш вигадати, коли вочевидь всі козирі в неї в рукаві! — кричить на мене Рок Лі геть червоний від бурхливих емоцій. — Ти не змогла ще жодного разу дати їй гідну відсіч! Гадаєш… варто тобі подивитися на мене такими очима й вкотре кинути палкі слова, як все зміниться? Це більше не забавки, Сакуро! Ми в реальній дупі!

Що це? Нарешті я знайшла на внутрішній частині браслета якусь невеличку кнопку, яка, певно, й відмикає його. Чи дозволить Юкі мені зробити цей крок? Якщо я зніму браслет, то гра для мене має бути закінчена, чи не так? Однак хіба… вона не розробила її заради мене? Як я побачу весь прихований зміст та відчую на собі її злість та зневагу, якщо просто вийду з гри? Чи варто йти на подібний ризик?

— Заспокойся! — кричить Саске, струшуючи нещасного Лі рукою, аби привести хлопця до тями.

Чи наважуся я… здолати страх та ослухатися правил? Що якщо моя матір… Ні! Не хочу навіть думати про це! Я відчуваю як мені починає бракувати кисню, але я все ще намагаюся тримати себе в руках. Хоча коли це мені вдавалося приховати свої почуття від інших? За мить переді мною з’являється постать Узумакі, який уважно розглядає мій збентежений вираз обличчя.

— Не переймайся, — каже мені Наруто, затуляючи мене своєю спиною, — ми захистимо тебе…будь-що!

Що? Він вважає, що я боюся Рок Лі? Невже… зі сторони я здаюся заляканим дівча, яке трясеться через щось подібне? Наруто дійсно про мене такої думки? Місце розгубленості займає роздратованість, яка проходить моїм тілом, наче бурхлива хвиля, проте, я не встигаю вибухнути гнівом, через доволі гучний плескіт в долоні. Таке враження, що атмосфера стає дедалі напруженою з кожною миттю, наче ми в клятому епіцентру шторму! І ніхто не знає чим обернеться вся ця неконтрольована енергія хаотичних подій!

— Браво! — лунає дещо істеричний сміх Хінати. — Я дійсно в захваті… І як тобі в біса вдається щось подібне, га? Ти що… відьма якась? Яким чином ти дурманиш всіх? Я готова заплатити немалі кошти за таке ж дієве зілля!

Ми всі на нервах! Трясця, як же невчасно Х’юга не витримує тиску! Я не ображаюся на неї, бо відчуваю, що й сама на межі… Мене так само нудить від того, що те стерво не дає нам спокою ані хвилини! На цьому етапі ми всі сидимо на пороховій бочці, чекаючи коли це все нарешті вибухне!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍