Читати книгу - "Трон. Імперія фальшивки, Аліна Скінтей"

- 65 -

Лукас повертається до своєї кімнати. Обурення, злість, все це роз’їдає його. Соуер розплітає туго заплетені три колоски на маківці, рукою скуйовджує волосся, дивлячись на своє відображення. Він обережно доторкнувся пальцями до рубця, відчуваючи, як шкіра напружується навколо пошкодженого місця, так, ніби отримана рана ось-ось тільки затягнулася. Лінії рубця простягалися по шкірі, створюючи витончене тонке павутиння – пам'ять про ті болісні моменти, коли його життя змінилося назавжди.

Його вилиці напружилися і шкіра натягнулася, рубець спотворився ще більше, ніж він був спотвореним. Його шрам це було не лише понівечене обличчя, це було своєрідною пам’яткою-знаком його минулого. Лукас кривиться власному відображенню, всередині все боляче щемить. Та болить йому не рубець, а спогад про те, ким він був залишений.

Соуер сильно ударив по дзеркалу рукою, псуючи своє відображення в ньому, розбиваючи дзеркало на дрібні шматочки. Після удару він відчув, як біль посилюється в його пораненій руці. Шкіра навколо кісточок стиснулася, підсилюючи пульсацію болю. Кров потекла юшкою з поверхні шкіри, а тим часом рубець на його обличчі заблищав у променях світла. Лукас дивився на свою поранену руку, але та зовсім не болить, хоча мала б. Шкіра на кісточках його правої руки була смугами розірвана від шматочків скла.

Дістав із сумки еластичний бинт, він перемотав ним руку, обдумуючи наступні свої кроки.

—  В мене лишилося мало часу, — цокіт годинника нікуди не вщухав. Він дістав його з кишень, роздратовано дивлячись на стрілку, яка рухалася надто швидко. —  Капрал Уайт останнім буде, кого я хотітиму бачити. Даерон має рацію. Навіть маючи благі наміри, якщо він мене побачить, наступний місяць я точно не доберуся до володарки тіней. Що ж мені робити?

***

Навіє, поправивши ранець на плечах, ввійшла в містечко Косоволь.

— Давно ж я тут не була, — вона поглянула в бій вересового поля де були встановлені військові шатра. — Не очікувала, що доля нас знову зведе.

 Вона була вродливою, витонченою й граційною, і її зовнішність привертала увагу оточуючих. У неї була благородна постава, довге світло-русяве волосся, яке спадало каскадом дістаючи її попереку. Обличчя Навіє мало рівні риси: великі, виразні блакитні очі з довгими віями; її шкіра була як персикова розкіш, ніжна і бездоганна, без найменшого сліду якихось вад. Навіє виглядала стильно і елегантно в своєму вбранні, яке складалося зі штанів і жилетки.

Її штани добре підходили до її стрункої фігури, вигідно підкреслюючи її довгі, граціозні ноги. Бордового кольору сорочка заправлена  в штани та чорна жилетка, яка діставала її колін. На спині жилетки вишита емблема, яка привертала увагу.

Центральною фігурою на емблемі сім’ї Блейзфорд була велика драконяча голова з витонченими рогами та виразними очима вишита золотими нитками. За  головою дракона розгорталися два геометричних візерунки, що нагадують скріплення  витягнутих овалів. Візерунки переплітаються в складній симетрії, створюючи враження нескінченного руху. Навколо центральної композиції плетуться зміїні обручі, що створюють відчуття руху та зміни. За обручами видно три істоти з легенд: грифон, який підноситься вгору, символізуючи захист; фенікс, що знову відроджується з попелу, символізуючи вічність; та саламандра, яка спокійно спить, представляючи мудрість і силу. Усі ці елементи виткані зі срібних ниток, гармонізували на чорному тлі жилетки. В емблемі все відображало важливі аспекти сімейства Блейзфорд: його силу, мудрість та спадщину міфічних істот.

На руках Навіє задзвеніли тонкі напівкруглі браслети, з рунним гравіюванням. Їх було три, на кожній руці.

— Slēpt, — прошепотіла заклинання Навіє, після чого рушила в глиб міста.

***

Все йшло шкереберть, і з кожною його дією, ситуація погіршувалася й заплутувалася. Уайт зовсім не очікував, що Аберхат-старша скористається древнім заклинанням із книги, якої в неї точно не було.

— Ауридіум втрачена книга! — від обурення в нього аж зуби заскрипіли. —  Їй хтось однозначно дав це заклинання. Вона не могла дістати його самотужки.

Роувен дістає з кишені підвіску на якій висів маленький ключик.

— Я не можу зняти печатку без наказу короля, — він стискає підвіску в кулаці, і шкіряна шкарпетка незвично рипить від напруги. — Якщо цього не зроблю, її сила в будь-якому випадку вирветься. І якщо це відбудеться, слова  «тоді мені не жити» справді набирають сенсу.  Хай хоч тисячі заклинань вона опанує, це все одно не спрацює. Її резерв буде не здатний вмістити стільки енергії. Потрібно повідомити терміново короля.

  Уайт дістає із шухляди іменний блокнот в шкіряній палітурці. Відкрив його, він вириває сторінку й починає писати лист королю. Завершивши написання листа, Роувен обережно склав його навпіл. В той момент, коли він пройшов рукою над листом, древні руни, вмить з'явившись на папері, засяяли магічним вогнем. Цей могутній акт магії відіслав лист, перетворюючи його в ефірну форму енергії яка розчинилася в повітрі, зникнувши перед очима Роувена. Чарівне посилання гарантувало, що лист потрапить до свого адресата – короля – навіть через великі відстані. Тепер Роувен чекав із нетерпінням на відповідь, покладаючи надію, що король надасть йому дозвіл.

— Припинити шоу з відбором буде не розумно, занадто багато це викличе питань. І народ буде невдоволений, тим що король видав указ, який насправді був фальшивим, — Роувен запускає руки у волосся, скуйовджуючи його. — Що робити?! Ще є час виправити цю ситуацію, перш ніж вона вийде з-під контролю. Найголовніше зараз - залишатися спокійним і розсудливим, — бубонить собі під ніс Роувен. — Потрібно діяти швидко, але ретельно обміркувати кожен крок. Якщо вона справді закохається, вона довірятиме мені, — Уайт від складених обставин голова йде обертом. В цей момент Роувен, намагаючись зняти стрес, стукає своєю головою об стіл декілька разів, ніби це могло допомогти зосередитися чи привести до якоїсь важливої ідеї.  — Сподіваюсь король залишить мою голову на місці,  коли дізнається, що я розбив серце його доньці.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍