Читати книгу - "Трон. Імперія фальшивки, Аліна Скінтей"

Коли лунає цокотіння годинника, він зітхає, пригадуючи про зустріч із Сільсією і його обіцянка про тренування. Уайт навіть згадувати не хотів вчорашню витівку, яка була не ліпше минулої.

— Святий Торралак, я жодній дівчині не… — він ковтає слова. — І кого я дурю! — він ляснув себе долонею по лобі. — Саме після неї, я зарікався жодній дівчині не відкривати свого серця.

Роувен робить глибокий вдих, намагаючись зібрати свої думки перед зустріччю з Аберхат. Він розуміє, що не може дозволити своїм емоціям керувати ним.

Вони зустрілися перед садом магнолій. Тих самих магнолій  які Сільсія знищила у вимірному артефакті. Вона не стала запитувати Уайта, чому він бував в цих краях.

Роувен і Сільсія стояли неподалік один від одного,  не дивлячись в очі, навколо них було напружене мовчання. Німий кивок головою став заміною звичайних вітань. Цей мовчазний жест свідчив про їхнє спільне розуміння та важкість почати розмову.

Присутність Аберхат поруч, змушує серце Уайта битися швидше. З кожною зустріччю йому все важче і важче залишатися стійким. Він мовчки повів її у глиб, і зупинився лише тоді, коли вони відійшли від міста на достатню відстань. 

В середині саду магнолій, галявина, на якій Ровен зупинився, мала вигляд як місце з казкових оповідань - повна неймовірної краси та спокою. Високі магнолії з розкішними квітами вкривали місцевість, створюючи навколо м'яку атмосферу, наповнену пахощами. Під ногами розстилалася м'яка трава, яка майже не шелестіла під їхніми кроками.

Вони стояли кілька хвилин обмінюючись поглядами напруженого розуміння. Кожен з них був глибоко занурений у власні думки та почуття, знайшовши тимчасове врегулювання в німій взаємності своїх емоцій.

Після тривалого мовчання Роувен взяв ініціативу.

— З Даероном, ти навчилася пропускати природну енергію, збираючи її навколо. Під час випробування, моя магія контактувала з твоєю. Я зміг торкнутися твого джерела магії, тому сьогодні ти спробуєш торкнутися мого джерела. Це дозволить слугувати таким собі уявним резервом один для одного.  Якщо магії надлишок, можна перекидати її в інший резерв, і навпаки, коли недостатньо, ти можеш позичати магію з цього резерву.

— І де цей резерв знаходиться?

— Уяви, що джерело магії – це глечик. В тебе є свій, у мене є свій. Поєднання магії призводить до створення третього глечика. І от цей третій глечик є запасним резервом.

Роувен пояснював доступно, легко, так мов вони старі знайомі, і між ними не було багато непорозумінь. Ідею спільного резерву магії, де вони можуть допомагати один одному збирати та використовувати енергію СІльсії подобалося. Аберхат не мала багато енергії у своєму резерві, а об’єднатися із капралом королівської гільдії, і мати можливість користуватися його, не могло її не тішити. Навіть більше, цей ритуал з створення спільного резерву, було більшим ніж поцілунки із пристрасними обіймами.

— Сільсія, спробуй зосередитися, — сказав Роувен, показуючи їй своїм прикладом, як він збирає енергію навколо себе. — Заплющ очі і уяви, збери магію так, як тебе навчив Даерон, а потім уяви як твоє тіло наповнюється цією енергією. Дозволь цьому відчуттю пройти крізь тебе.

Аберхат слухняно закрила очі і спробувала виконати вказівки Уайта. Роувен зняв печатку з лівої руки, перед цим дочекавшись, коли Сільсія заплющить очі.

— Не зупиняйся і не хвилюйся, я зараз зроблю теж саме, що і минулого разу.

Він торкнувся долонею до її сонячного сплетіння.

Сільсія відчувала як поступово її тіло наповнюється теплою магічною силою, яка йшла з потаємних глибин.

— Так, добре, — сказав Уайт. — Тепер спробуймо створити зв'язок між нашими джерелами магії. Спробуй зосередитися на своїй енергії і почуй, як вона взаємодіє з моєю.

Роувен відчував, як магічна енергія, що наповнювала його, починає відгукатися на присутність Сільсії. Вони обидва стояли тихо, установлюючи зв'язок між своїми магічними джерелами. Поступово вони відчували, як їхні енергії сплітаються.

Поступово, коли Роувен і Сільсія установили зв'язок між своїми магічними джерелами, вони почали відчувати, як їхні енергії сплітаються в одне ціле. Цей процес був як тонкий танець між двома великими потоками магії, що зливалися разом. Її енергія, яскрава і потужна, почала охоплювати Роувена, а його відповідь стала м'якою вібрацією, яка відповідала на її потік магії.

Сільсія відчула, як її власна магічна сутність починає вирівнюватися з магією Роувена. Вони взаємодіяли, ніби дві частини одного цілого, доповнюючи один одного. Спільна магічна сила, яка виникла з цього з'єднання, була надзвичайною. Роувен відчував, як він має доступ не просто до магічного джерела Сільсії, він мав доступ до печатки, яка стримувала магію більшої потужності. Ця частина магічної енергії, куди дістав Роувен, була чорною, ковзкою, холодною. Він вперше стикався з подібним.

Сільсія, своєю чергою, також відчувала взаємодію з магічним джерелом Роувеном як щось унікальне. Це об'єднання дозволяло їм взаємодоповнювати один одного.

— Тепер спробуй додати трохи своєї магії до мого резерву, — сказав Роувен. — Тільки не квапся.

Сільсія уявила, як віддає частину своєї енергії до резерву, яким поділився Роувен. Він почув, як його магія поступово об'єднується зі ще більшою силою, яку вони створили разом.

Таким чином, Роувен і Сільсія тренували свою здатність до спільного використання магії, розвиваючи новий рівень гармонії їхніх магій. Уайт розумів, що цей обмін може стати цінним інструментом у майбутньому, коли буде знята її печатка.

Він відходить на кілька кроків від Аберхат, одягає шкарпетку на руку, й розриває їхній контакт.

— Це було легко, — зізналася Сільсія. — Не думала, що існує зв'язок магій між чаклунами.

На її обличчі з’явилася легка посмішка. Протяг вітру пройшовся по гіллю дерев, струшуючи пелюстки квітів магнолій. Роувен уважно дивився на неї.