Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"

У центрі зали стояв круглий кам'яний стіл, оточений шістьма великими стільцями, що виглядали так, ніби були частиною скелі. Постаті, що привели їх сюди, безшумно рухалися вперед і зупинилися біля столу, повернувшись до гостей.

— Сідайте, — промовила одна з постатей, жестом вказуючи на стільці. — Святилище — це місце, де прихована правда стає явною. Ви отримаєте відповіді на свої запитання, але кожен із вас має спершу вислухати те, що належить знати.

Еріон підійшов до столу і, ваганням тільки на мить, опустився на стілець. Райнар мовчки зайняв місце поруч, пильно дивлячись на постаті, які здавалися йому не менш загадковими, ніж сам зал. Салем, підморгнувши Еріону, вмостився навпроти, а Елрік тихо і впевнено зайняв своє місце, немов добре знав, що відбувається.

Коли всі сіли, одна з постатей виступила вперед і поклала долоні на край столу. Її голос став більш низьким, але тепер він звучав упевненіше:

— Ви всі прийшли сюди не випадково. Святилище — це вузол часу й простору, де шляхи обраних переплітаються. Ви маєте різні цілі, але ваше майбутнє пов’язане. Тут кожен знайде свій шлях, але перш ніж це станеться, вам слід знати, чому ви тут і що від вас залежить.

Еріон напружено вслухався в слова. Він відчував, як меч у його руці майже непомітно вібрує. Невідомість більше не лякала його, а лише підігрівала бажання дізнатися правду.

— Почнемо з тебе, Елріку, — звернулася постать до чоловіка, що сидів поруч із Еріоном. — Настав час розкрити твою роль у цьому.

Елрік трохи посміхнувся, але в його очах не було легковажності. Він глянув на Еріона і спокійно промовив:

— Я обіцяв тобі відповіді, і тепер ти їх отримаєш. Але перед цим дозволь їм розповісти, що дійсно означає це місце.

Еріон не зводив із нього погляду, але змусив себе мовчати, очікуючи, що буде далі. Атмосфера в залі стала ще більш напруженою, але водночас наповненою дивною енергією, яка, здавалося, виходила зі стін і пронизувала кожного з присутніх.

Елрік відкинувся на спинку кам’яного стільця, його погляд став серйозним, а голос — рівним і спокійним, наче він давно знав, що ця розмова відбудеться саме тут.

— Це місце, Еріоне, більше, ніж просто святилище. Тут, у глибинах скелі, зберігається сила, яка століттями залишалася прихованою від світу. Це місце — осередок влади, яка пов’язана з Тінерізом і всіма, хто колись тримав його у своїх руках.

Еріон, здавалося, затамував подих. У його руці меч вібрував ще сильніше, холодне сяйво ледь помітно пробивалося крізь піхви. Він нічого не сказав, але його погляд, прикований до Елріка, вимагав пояснень.

— Тінеріз, — продовжив Елрік, злегка нахилившись уперед, — це не просто зброя. Він відкриває шлях до темряви, яка несе не тільки руйнування, але й силу, необхідну для збереження рівноваги. У цьому місці всі колишні власники Тінеріза приймали на себе роль Суддей темряви.

— Колишні власники? — перепитав Еріон, його голос був глухим і трохи хрипким. Він спрямував свій погляд на меч, ніби шукаючи підтвердження в його сяйві.

— Саме так, — кивнув Елрік. — Суддя темряви — це не просто титул. Це роль, яка накладає на тебе обов’язок. Ти — той, хто вирішуватиме долі не лише живих, але й тіней, душ, що не знайшли спокою. Ця роль приносить владу, але й накладає тягар, який може зламати навіть найсильнішого.

Райнар нахмурився, його погляд був пронизливим.

— Чому ти мовчав про це раніше? — різко кинув він. — Ти знав, що ми йдемо до цього місця, і все одно нічого не сказав.

Елрік повільно повернув голову до Райнара, його обличчя залишалося незворушним.

— Я мовчав, бо час для правди настав лише зараз. Все повинно було статися саме так.

Салем, що досі мовчки спостерігав за розмовою, підвів брову.

— А що трапиться, якщо Еріон не захоче «офіційно» стати Суддею? — запитав він.

Елрік задумливо подивився на Салема, потім перевів погляд на Еріона.

— Якщо він відмовиться, Тінеріз залишиться лише мечем, а ви — без відповідей. Братство, яке ви бачите перед собою, — він кивнув на постаті, що стояли позаду них, — ніколи не буде підкорятися йому, і той, хто шукає правду чи владу, ніколи не досягне жодного. Лише офіційно прийнявши на себе роль Судді, Еріон отримає те, що так довго шукав.

Еріон втупився у Елріка, а потім повільно підвівся зі свого місця.

— І що саме я маю зробити? — запитав він тихо, але з відчутним відтінком виклику в голосі.

Елрік зітхнув і вказав на центр залу, де в підлозі було викарбуване коло з символами, які випромінювали слабке світло.

— Ритуал, — пояснив він. — Ти маєш пройти через нього, прийняти зв’язок із Тінерізом і відкрити для себе всю силу, яка належить тобі за правом. Але попереджаю, це змінить тебе назавжди.

Еріон на мить затримав погляд на колі, а потім перевів його на Тінеріз у своїй руці. Меч наче відповідав на його нерішучість, вібруючи сильніше, ніби наполягаючи на цьому кроці. У повітрі висіла тиша, напружена й гнітюча, поки Еріон нарешті не сказав:

— Якщо це шлях до відповідей, то я готовий.

Його слова розітнули залу, ніби зірвали завісу тиші. Тіні заворушилися, і незнайомці вперше за весь час схилили голови перед ним. Ритуал мав розпочатися.