Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"

Елрік схрестив руки на грудях, зітхнувши, немов збирався розкрити останню, найважливішу таємницю.

— Готовність, Еріоне, і твоє рішення — це лише формальність, — його голос звучав спокійно, але в ньому чувся відтінок невідворотності. — Тінеріз уже вибрав тебе. Навіть якщо б ти вирішив відмовитися, він би не дозволив тобі піти. Зрештою, цей меч поглинув би твою душу, забравши залишки твоєї волі. Ти — його суджений власник, і це єдиний шлях, яким ти можеш йти. Рішення вже давно було прийнято, хоча, можливо, ти цього ще не розумієш.

Еріон мовчав, його погляд затуманився. Він міцніше стиснув руків’я меча, відчуваючи холодну вібрацію, яка тепер, здавалося, проникала вглиб його істоти. У грудях розгорявся вогонь рішучості, але водночас на краю свідомості пульсувала думка про те, що він може втратити.

Елрік жестом вказав на дальній кінець зали, де виднівся вузький прохід, що вів углиб скелі.

— Щодо ритуалу, — додав він, — усе дізнаєшся, коли увійдеш до наступної зали. Там тебе чекає твоє випробування. Кожен, хто ставав Суддею темряви, проходив цей шлях. Ти — не виняток.

Райнар, який досі мовчав, нарешті зламав тишу.

— Зачекай хвилинку, — різко промовив він, його голос був повен виклику. — Ти так легко говориш про це, Елріку. Але що щодо мене? Я теж володілець артефакту. Чому я не можу пройти цей ритуал? Чому це місце відкрите тільки для нього?

Елрік повернув голову до постатей, які стояли біля столу. Вони мовчки кивнули, немов підтверджуючи те, що він збирався сказати. Він повернувся до Райнара, і в його очах був вираз змішаної поваги і співчуття.

— Кожен артефакт має своє святилище, Райнаре, — промовив він. — І кожен власник артефакту є володарем своєї гілки Братства Тіней. Місце, де ми зараз перебуваємо, — це святилище Тінеріза. Воно існує виключно для тих, хто несе цей меч. Тому лише Еріон має тут пройти свій шлях.

Райнар нахмурився, його очі звузилися, а голос став різким:

— Ти хочеш сказати, що для мене є інше місце? Що все, що я тут роблю, — це просто спостерігаю за тим, як він стає Суддею?

Елрік ледь помітно кивнув.

— Саме так, — відповів він. — У тебе є власний шлях, і власна роль у цій грі. Твій артефакт має своє святилище, як і свої таємниці. Але це місце не для тебе. Тут усе належить Тінерізу і його володарю.

Райнар відкинувся назад, схрестивши руки на грудях, його обличчя залишалося напруженим.

— Зручно, — пробурмотів він, але нічого більше не додав.

Еріон мовчки спостерігав за цією сценою, але врешті поглянув на прохід, що вів у наступну залу. Він відчував, як Тінеріз у його руці стає важчим, ніби меч відчував наближення моменту істини.

Одна з постатей, що стояла ближче до центру залу, неспішно виступила вперед. Її голос був глибоким, майже шепотом, але кожне слово чітко чулося в абсолютній тиші святилища.

— Братство Тіней, — почала вона, звертаючись до всіх, — колись було єдиним. Ми були одним цілим, об’єднані спільною метою: слугувати Суддям темряви, що підтримують баланс між світом живих і світом тіней. Темрява визнавала нас, і ми черпали її силу, щоб виконувати волю тих, хто був обраний.

Постать зупинилася, повільно перевівши погляд із Еріона на решту його супутників. Здавалося, кожне слово мало вагу тисячі років історії.

— Але навіть серед тих, хто носить тінь у своїй душі, не уникнути розколу, — продовжувала вона. — Згодом у Братстві з’явилися ті, хто вважав, що влада Суддів надто велика, і вони не повинні бути нашими господарями. Вони почали вірити, що саме Судді мають служити їм, забезпечуючи безмежний доступ до сили темряви.

Салем трохи нахилив голову, його очі звузилися від підозри.

— Єретики, — припустив він, вимовляючи слово, немов пробуючи його на смак.

Постать кивнула.

— Саме так ми їх і називаємо, — підтвердила вона. — Єретики втратили прихильність темряви. Вони більше не здатні черпати її чисту сутність, але продовжують використовувати залишки її сили, що вони вирвали обманом і хитрістю. Архон, — один із тих, хто очолює цю гілку. Вони прагнуть підкорити темряву своїй волі і зруйнувати зв'язок із Суддями.

— І що це означає для нас? — голос Райнара прозвучав різко, але без явної ворожості. — Ми тут, у святилищі, говоримо про давні конфлікти. Але як це стосується теперішнього?

Постать повернула голову до Райнара, її силует ледь освітлювався слабким сяйвом символів на стінах.

— Це стосується всього. Єретики продовжують полювати на артефакти, намагаючись зібрати їх усі до своїх рук, щоб повністю зруйнувати старий порядок. Ви, хто зараз тримаєте ці артефакти, перебуваєте в самому центрі цього конфлікту. І якщо ви зазнаєте поразки, баланс буде остаточно втрачено.

Слова зависли в повітрі, а напруга у залі стала майже відчутною. Еріон, досі мовчазний, кинув погляд на Тінеріз, потім перевів його на постать.

— І що я маю зробити? — запитав він тихо.— Якщо єретики хочуть це зруйнувати, як ми можемо їм протистояти?

Постать відповіла одразу, ніби це питання очікувалося.

— Перший крок — це прийняти свою роль. Ти маєш стати Суддею, як того вимагає темрява. Лише тоді ти отримаєш силу, щоб захищати і протистояти тим, хто хоче зруйнувати цей порядок.