Читати книгу - "Казка про любов, Ларія Ковальська"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Ні, його звати Роман – найромантичніше ім’я у світі! Гаразд, мамо, чекай нас скоро у гості. А зараз я біжу до свого коханого, бо він вже сумує…
Ніка знову вийшла на балкон. Вона тихенько підкралась ззаду до Романа і закрила йому очі руками. Він обережно взяв її за руку і заманив у свої обійми. Вони довго-довго цілувались. А Чарусь задоволено спостерігав за ним. Собака знав, що і його заслуга є в тому, що вони тепер щасливі.
Вечірня тиша огортала їх, сонце вже майже сховалося за небокраєм. Безмежне море простягалося до самого обрію, хвилі ніжно обтесували камінці на березі, співаючи свою спокійну пісню. А вдалині виднілись величезні скелі, що мовчки спостерігали за тим, як змінюється світ. Вони піднімалися з моря, немов стародавні сторожі цього місця. Ці скелі знали багато таємниць, вони могли розповісти історії про бурі та штормові ночі, про те, як хвилі вдарялися об них. Тепер вони знатимуть ще одну таємницю – про те, як зустрілись двоє самотніх сердець…
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Казка про любов, Ларія Ковальська», після закриття браузера.
