Читати книгу - "Новий шанс на щастя, Оксана Мрійченко"

Глава 6. Нові почуття

Минуло шість місяців

— Кать, ти подобаєшся йому! Всі це бачать, крім тебе.

Катя тихо зітхнула і повернула голову до Наталки, яка крокувала поруч. Карі очі дівчини світилися наполегливістю. Катя знову вибралася на прогулянку з подругою в обідню перерву і тепер поверталася в офіс. А Наталка вже хвилин двадцять запевняла її, що варто дати собі новий шанс стати щасливою. Разом з Дмитром.

Катя розлучилася з Олегом досить швидко. Для рідних та друзів це стало великою несподіванкою. Але Катя не змінила рішення і не змогла пробачити зраду. Тим паче, що Олег так і не вибачився. Після розлучення він почав жити з Мариною і перестав приховувати свої стосунки з нею в офісі. Катя не стежила за подальшим життям свого колишнього чоловіка. І поступово оговтувалася від болючого розчарування, забороняючи собі розкисати.

Порятунком від важких думок стала робота. Катя стала офіційним заступником начальника відділу продажів. Пропозицію про її призначення на цю посаду вніс Дмитро. Отримавши нові обов’язки, Катя стала проводити з ним більше часу. Вони разом їздили на ділові зустрічі, працювали над ціновою політикою фірми, готували звіти. Дмитро подобався Каті все більше. Дівчина забороняла собі розкривати цю симпатію і підтримувала з босом тільки робочі стосунки. Але часто згадувала його теплі обійми, в яких було дуже спокійно та затишно.

Катя відчувала, що Дмитро теж ставиться до неї з симпатією. Але не могла забути слова Марини, яка назвала її сірою мишкою. Було очевидно, що з Дмитром буде лише робоче спілкування. Катя розуміла, що такий привабливий чоловік точно нею не зацікавиться. І тримала дистанцію, не дозволяючи собі зайвих сподівань.

— У нас з Дмитром чисто робочі взаємини, Нато, — Катя знову перевела погляд під ноги, крокуючи поруч з подругою. — Нічого більшого не буде.

— Пф! Звісно не буде, бо ти стримуєш свої почуття! — Наталка шумно зітхнула. — Кать, ти змінюєшся, коли він поруч. Сяяти починаєш. Я ж бачу.

— Не вигадуй, Нато.

— Дмитро бачить твою холодність і не наважується проявити увагу. Послаб оборону і він покаже тобі свої почуття. Доля дає тобі новий шанс на щастя. Невже не скористаєшся?

— Натко, я не цікавлю його як дівчина.

— А він цікавить тебе як чоловік?

— Мені подобається, коли він поруч, — Катя не стримала посмішку. — Дмитро привабливий, цікавий. А ще він веселий. І дуже уважний.

— То чого ж тобі ще треба?! Дай йому можливість проявитися. 

Катя задумливо опустила очі. Вона завжди змушувала себе думати про Дмитра лише як про начальника. Що буде, якщо показати йому свою симпатію? Дмитро може подумати, що вона випрошує ще одне підвищення. І що як у нього взагалі хтось є? Катя стала похмурою.

— Не буде у нас нічого, Нато. Нехай все залишається як є.

Після обіду Катя поїхала разом з Дмитром на ділову зустріч, яка затягнулася майже до кінця робочого дня. Проте результат зустрічі потішив. Покинувши офіс партнерів, Катя і Дмитро разом вийшли на вулицю і рушили до парковки.

— Пів на шосту, — Дмитро зупинився біля машини і поглянув на свій наручний годинник. — Думаю, що повертатися в офіс вже немає сенсу.

— На дорогу піде хвилин двадцять, — Катя посміхнулася, упіймавши його погляд.

— Підвезти тебе додому?

— Ні, дякую.

Катя не хотіла додому. Осінній вечір був дуже теплим і гарним. Пожовклі дерева навколо вже потроху губили своє золотисте листя і воно тихо шелестіло під ногами. Каті страшенно захотілося на прогулянку. Але не хотілося так швидко прощатися з Дмитром. Поруч з ним було комфортно. І якось затишно.

— Кать, — Дмитро знову упіймав її погляд. — А ти дуже поспішаєш додому?

— Ем…, — Катя не чекала такого питання і трохи зніяковіла. — Н-ні. А що?

— Та нічого, — на обличчі Дмитра з’явилася легка посмішка. — Не хочеш прогулятися? Такий чудовий вечір. А потім… Може повечеряємо десь разом?

— Ох, — Катя остаточно збентежилась, ховаючи очі. — Я… не знаю.

— Подумай. А поки що почнемо з прогулянки, — Дмитро вказав поглядом на парк, який розкинувся на протилежному боці вулиці. — Я вже й місце знайшов. Як тобі?

Катя не могла побороти збентеження, але зустріла його теплий погляд і з посмішкою кивнула. Вони перейшли дорогу і вийшли на широку каштанову алею. Гарна погода багатьох виманила на вулицю. У парку було досить багато людей, з усіх боків чувся дитячий сміх. А ще Катя помічала закохані парочки, які обіймалися та цілувалися на лавочках під густими каштанами. І від цього на серці стало сумно.

Катя вже давно відпустила свої почуття до Олега, але щасливою так і не стала. Повернувши голову, вона нерішуче поглянула на Дмитра. Він йшов поруч, зовсім близько. І мовчав. Каті раптом дуже захотілося взяти його за руку. Захотілося знову сховатися в теплих чоловічих обіймах, які не вдавалося забути. А Дмитро повернув голову і посміхнувся, упіймавши її погляд.

— Що таке, Кать?

— Ем… Нічого, — Катя почервоніла і відвела очі. — Гарна ідея з прогулянкою.

— Ми дві години сиділи в офісі. Я подумав, що прогулянка нам просто необхідна. Ви з Наталкою дуже правильно робите, що виходите на вулицю в обідню перерву.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍