Читати книгу - "Новий шанс на щастя, Оксана Мрійченко"

— Нам подобаються такі прогулянки. Але знаєш… З тобою гуляти набагато приємніше.

Катя не зрозуміла, як вимовила ці слова. Здавалося, що причиною такої сміливої відвертості стала романтична атмосфера чарівного осіннього вечора. А можливо всьому виною була тепла енергетика Дмитра. Чи непереборне бажання знову відчути себе щасливою. Катя не знала, чому наважилась відкрито сказати про свою симпатію. Проте жахнулася від власної сміливості. Дмитро різко зупинився і зустрів її погляд. Катя відчайдушно сподівалася, що він не надасть значення її словам. Але одразу зрозуміла, що все сталося навпаки. Здавалося, що Дмитро чітко зрозумів підтекст. Його обличчя стало серйозним, але в очах замерехтіли теплі іскорки. Катя зависла, не в змозі відвести погляд.

— Кать, — Дмитро підійшов до неї ближче. — Я давно…

— Відійдіть!

Веселий дитячий голос пролунав позаду настільки несподівано, що Катя навіть підскочила на місці. А потім різко озирнулася і побачила дівчинку-підлітка на роликах. Здавалося, що вона взяла занадто сильний розгін. І тепер летіла вперед на пристойній швидкості та кричала усім перехожим, щоб вони поступилися дорогою.

Катя могла відступити, але чомусь зробила крок назустріч Дмитру. І незграбно зачепилася ногою за краєчок тротуарної плитки, втративши рівновагу. Дівчина зойкнула та почала падати. Але не впала. Дмитро вправно підхопив її в обійми, притискаючи до себе. Катя інстинктивно схопилася за нього, підняла голову… І попливла, знову упіймавши теплий погляд чорних чоловічих очей. Здавалося, що Дмитро хоче щось сказати. Але Катя не хотіла нічого чути. Руки сміливо ковзнули по широких чоловічих грудях під розстебнутим пальтом, обвилися навколо шиї Дмитра. Катя встала навшпиньки і припала губами до його губ.

На кілька секунд свідомість втратила зв’язок з реальністю і це було чарівно. Дмитро обійняв Катю міцніше. Остаточно притиснув її до себе. І почав відповідати на поцілунок. В грудях рвонув феєрверк відчуттів. Катя заплющила очі, розчинившись у їхніх яскравих спалахах. Дмитро продовжував обіймати її однією рукою. Інша його долоня ковзнула по спині дівчини, пірнула під її розпущене волосся, торкнулася шиї. Дмитро задоволено зітхнув, поглиблюючи поцілунок. А Катя раптом прийшла до тями і різко відскочила від нього наче ошпарена. У голові панував хаос. Але у цьому хаосі крутилося чітке розуміння того, що відбулося. Катя усвідомлювала, що видала себе. І не знала, що робити тепер.

— Кать, — Дмитро зробив крок до неї.

— В-вибач, — Катя притулила тремтячі пальці до губ, які досі горіли від поцілунку і почала задкувати. — Не знаю, як це… Ох! Мені краще…

— Ні, Катю... Не йди.

Катя не стала слухати, різко розвернулася і побігла геть. Серце тремтіло від страху, що Дмитро наздожене. Але цього не сталося. Катя погано пам’ятала, як вилетіла з алеї. І нарешті зупинилася, ривками втягуючи в себе терпке осіннє повітря. Почуття не забажали ховатися. Сміливо вирвалися на волю. І Катя абсолютно не знала, що буде тепер.