Читати книгу - "2. Прокляття Старого Млина, Yana Letta"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Після обіду баба Варвара терпіти не могла мовчати.
Вона вже розповіла про свою нічну зустріч із "не вовком" усім сусідам, бабам на лавці, продавчині в магазині та навіть козі Марічці, яка жувала листок і, здається, була єдиною, хто слухав мовчки і не сперечався.
Але було одне місце, де баба Варвара ще не розповідала про свій досвід.
Поліція.
Точніше, капітана Григорія Буряка.
І от тепер вона стояла посеред невеликого кабінету дільничного з руками на поясі, а капітан Буряк дивився на неї так, ніби перед ним стояла людина, яка тільки-но заявила, що бачила дракона у власному городі.
— Отож, я кажу, що то було велике, чорне і бігло біля млина! — повторила баба Варвара, нетерпляче переступаючи з ноги на ногу.
Капітан Буряк зітхнув.
— Бабо Варваро, у мене важливі справи!
— Я вам розповідаю про реальну загрозу, а ви кажете про якісь справи?!
— Я кажу про те, що у вас фантазія працює краще, ніж у сучасних письменників!
— Ви не вірите?!
— Та, може, то була просто велика собака!
— Та яка собака, воно бігло, як вітер, і не мало хвоста!
— У вас є докази?
— Я своїми очима бачила!
— Це не доказ!
— А що для вас доказ?
Капітан Буряк склав руки на грудях.
— От якби у вас було фото, відбитки лап, відео і свідки, тоді б я подумав.
— У нас є сліди!
— То корова!
— То не корова!
— А я кажу, що корова!
Баба Варвара від обурення навіть почервоніла.
— Ну знаєте що! Я сподівалася, що новий дільничий буде серйозною людиною!
— А я сподівався, що в селі будуть серйозні люди!
— І що це означає?!
— Що я не буду ганятися за "чудовиськом" по полях!
Баба Варвара глибоко вдихнула.
— Ну добре. Ви мене послухати не хочете.
— Абсолютно не хочу!
— Але коли воно прийде до вашого двору, ви перший побіжите мене питати, що з цим робити!
Вона різко розвернулася і вийшла з кабінету.
Двері гучно гримнули.
Капітан Буряк важко видихнув, провів рукою по обличчю і, нарешті, сів на свій стілець.
— Ну й робота…
Але він не помітив, що за вікном стояли четверо дітей і уважно слухали весь цей діалог.
Коли баба Варвара пішла, Максим, Соломія, Тимко й Іван причаїлися під деревом за рогом будівлі.
— Ну все, офіційне розслідування закрите, — прошепотів Іван.
— Тобто його навіть не починали, — додав Тимко.
— Це означає, що Буряк точно не буде нам заважати, — сказала Соломія.
— Якщо тільки він не побачить нас уночі біля млина, — уточнив Іван.
Максим замислився.
— Ми повинні зробити це дуже тихо.
Іван закотив очі.
— Ой, та звісно, бо ми ж усі відомі майстри маскування.
— Просто будь обережним.
— Я й так завжди обережний!
— Це ти так думаєш, — сказала Соломія.
Іван засопів.
— Добре, давайте ще раз. Ми йдемо туди і… що?
— Дивимося, чи з’явиться воно знову, — сказав Максим.
— А якщо воно прийде прямо до нас?!
— Ми тікаємо.
— Ну, ось це вже розумний план.
Максим глянув на Бублика, який сидів поряд і вилизував лапу.
— Ти ж підеш із нами, правда?
Кіт не підняв голови, не змінив пози, навіть не повів вухом.
Просто повільно моргнув.
І цього було достатньо, щоб зрозуміти:
Бублик точно йде.
Бо він хоче знати, що за "чудовисько" бігло біля млина.
Так само, як і вони.
Коли стемніло, слідопити вже стояли біля старого дуба, дивлячись у бік млина.
— Отже, вчора баба Варвара бачила щось біля млина приблизно о цій порі, — сказала Соломія, звіряючись із записами.
— Значить, скоро воно може знову з’явитися, — додав Тимко.
— Або ні, і ми просто дурно налякаємо себе, — сказав Іван.
— Побачимо, — спокійно відповів Максим.
Він глянув на Бублика.
Кіт сидів поруч, пильно вдивляючись у темряву.
Його хвіст повільно рухався з боку в бік.
Наче він чогось чекав.
— Ну що, готові? — спитав Максим.
Іван тяжко зітхнув.
— Готовий, але не радий цьому.
Вони рушили вперед.
У темряву.
Туди, де на них могло чекати те саме "чудовисько".
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «2. Прокляття Старого Млина, Yana Letta», після закриття браузера.
