Читати книгу - "Я - проміжна станція, Юльчик"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я не можу взяти з собою все.
Колись це лякало. Хотілось триматись за кожну згадку, за кожну розмову, за кожну «а раптом».
Але я зрозуміла — щоб іти далі, руки мають бути вільними.
— Ти забула мене?
— Я не зобов’язана все життя нести тебе в собі.
Я залишаю ті фрази, які звучали в моїй голові по колу.
«Може, я не така».
«А якби поводилась інакше?»
«А що, як він все ж повернеться?..»
Ні.
Якби хтось хотів залишитись — він би залишився.
Якби щось мало статися — сталося б.
Це не про образи. Не про злість.
Це про тишу. Про крапку.
Про чисте «дякую» і чітке «вистачить».
— А як бути з болем?
— Болить не те, що сталося. А те, що я не хотіла в це повірити.
Я залишаю старі листування, речі, музику, спогади, звички чекати.
Я залишаю думки, в яких завжди була «після», «пізніше», «якось потім».
Бо я більше не хочу бути запасним планом. Чи чиєюсь тимчасовістю.
Бо я заслуговую бути вибраною. Не випадково — а впевнено.
А якщо ні — я краще одна, ніж поруч з кимось, хто робить самотнішою.
Сьогодні я закриваю цю главу.
Не з люттю, не з надломом.
А з любов’ю до себе.
— А якщо він повернеться?
— Я вже пішла. І не озираюсь.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я - проміжна станція, Юльчик», після закриття браузера.
