Читати книгу - "Трон. Імперія фальшивки, Аліна Скінтей"

— Я тобі вже казав, це дуже рідкісне явище, коли магії відгукуються одна на одну. Але так, це дійсно неймовірне явище, — відповів Роувен, зберігаючи спокійний тон. — Магія може мати свої власні таємниці і зв'язки, які ми ще не дослідили повністю.

Сільсія знову посміхнулася, відчуття легкості і радості змішувалося з магічною атмосферою навколо них.

— Я відмовила Ріану.

Роувен підняв брови, здивований тим, що Сільсія вирішила поділитися цим саме зараз. Він зробив крок на зустріч їй, скорочуючи відстань до мінімуму.

Він дивився в її очі, що нагадували свіжозварену чорну каву. В цей момент пустилася різка дрібна мигичка змішана із пелюстками магнолій. Обережно, він торкнувся рукою до її волосся, знімаючи пелюстки магнолії. Краплини води осідали на їхніх обличчях, одязі, волоссю, виблискуючи в сонячному промінні. Сільсія стояла як вкопана, мовчазно спостерігаючи за Роувеном.

— Ти не змогла б прийняти його почуття.

Сільсія мовчазно слухала його слова, не зводячи з нього свого погляду. Після короткої паузи, яка здавалася вічністю, вона заговорила:

— Можливо, ти правий, — відповіла Аберхат, зберігаючи свій тон м'яким і обережним. — Але я вірю, що все має своє місце і час.

Після того, як Сільсія промовила ці слова, вони обидва довго й виважено дивилися один на одного, знаючи, що подальша відверта розмова могла змінити багато в їхньому житті. Роувен сприйняв її відповідь як вияв почуттів.

Сонячні промені пробивались крізь гілля магнолій, малюючи візерунки на їхніх обличчях. Мигичка припинилася як і опадання пелюсток  квітів.

— Час часу розуміння, — лаконічно мовив він. Знявши останню пелюстку з її волосся, він зробив невеликий крок назад, зберігаючи простір між ними. — Наше сьогоднішнє тренування це ключ до розкриття справжнього потенціалу магії. Завтра продовжимо. На цьому місці в той самий час.

Сільсія залишилася стояти на місці, де вона була залишена Уайтом. Її карі очі слідкували за його фігурою, поки він відходив. Вона відчувала магічні пульсації навколо себе, натхнена їхнім тренуванням і з'єднанням їх магічних сил.

Довкола Сільсії пелюстки магнолій знову почали тихо падали на землю, нагадуючи про ніжність та загадковість моменту з Роувеном. Аберхат трималася спокійно, глибоко задумана про те, що відбувалося між ними насправді. 

Захоплена власними думками, Сільсія повільно повернулася до реальності, відчуваючи поклик своїх магічних сил. Вона зрозуміла, що цей день був лише початком її стосунків з Роувеном, і все тільки розпочиналося.

Розслабляючись під сонячним світлом вечірнього сонця, Аберхат покинула сад магнолій, направляючись до «Рожевої лілії».

«Я маю все розповісти Таті!» — замріяно думала Сільсія.

Примітки:

Slēpt — з лат. — приховати.