Читати книгу - "Заклиначка стихій, Поліна Ташань"

— Стій! Він тут, — миттєво крикнула вона.

Люк зупинився. До бар’єру лишалося ще близько шести десятків метрів, але Звір уже взяв слід. Найімовірніше, прямо зараз він вишукував найкращу позицію для нападу. Мимоволі Аліса згадала картинку з видіння: для Звіра вони — яскравий маяк, а він для них — швидка тінь у темряві. Шанси зовсім не рівні, ще й із цим тягарем за спиною.

— Біжи, Люку! — наказала Аліса, не припиняючи пильно вдивлятися в ліс.

— Але ж Звір…

— Ти вже поранений, ти його не цікавиш.

Її дратувала його нетямущість. І не в пораненні справа — насправді Звір просто навряд чи зверне на нього увагу, коли поруч сяятиме вона, яскравіша за п’ятьох чарівників.

— Навіть Звіра, — кинув Люк і нарешті чкурнув до Академії.

Чуючи, як його кроки віддаляються, Аліса відчула полегшення, але ненадовго. Звір поруч, вона його не бачить, дерева мовчать, а пташок довкола вже давно немає.

Раптом Аліса почула справа тріск від гілки. Коли вона повернула голову, на неї вже націлилося чудовисько, простягнувши свої довгі лаписька з гострими кігтями й вирячивши страшні чорні очі. Аліса, і не сіпнувшись, струменем повітря жбурнула його об дерево. Після удару Звір упав на землю. Поки він не отямився, вона хутко добила його магією крові. Усе відбулося так швидко, що можна було похвалити себе за професіоналізм.

Тільки-но Аліса зробила крок вперед, як зненацька відчула ззаду різкий біль. Від удару вона повалилася на землю, не стримуючи крик. Їй ледве вдалося зловити себе руками. Чудовисько ввігнало свої кігті крізь пальто під її шкіру й одним рухом прорізало спину від лопатки до найнижчих ребер. Біль розтинав її зсередини, не даючи ні вдихнути, ні заплющити очі. Усе раптом почало розпливатися у химерному білому тумані. Аліса ледь розгледіла, як над її головою проскочив другий Звір. Вона могла б спробувати підвестися, наздогнати його, та натомість лише спостерігала, як він зникав у темній лісовій гущі.

Нестримний біль зосередився в чотирьох майже паралельних епіцентрах. Хоч Аліса не бачила свою рану, уявити її масштаб було не складно. Звір порізав її спину, а вона не могла нічого вдіяти. Вона навіть на кричала, бо її свідомість накривав дивний блискучий туман, поступово захоплюючи її поле зору та віддаляючи від реальності. Це так працює закляття Звіра?

«Їх було двоє. Спланована атака», — думала Аліса, повільно вдихаючи та швидко випускаючи повітря. Її тіло припало до холодної землі, голова безсило лежала боком на колючих гілочках. Вона не могла встати, не могла поворухнутися. Жагуча рана неначе забирала всю її енергію, а сорочка все більше приклеювалася до спини.

Очі Аліси почали заплющуватися. З останніх сил вона підняла тремтливу руку та підпалила біля себе опале листя. Маленький вогник запалав, освітлюючи найближчі дерева, а далі Аліса вже не могла пручатися. Усе довкола в одну мить побіліло, а в іншу й зовсім зникло. Секунда — і її зір оповила безодня темряви.