Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

Розділ п’ятдесят шостий 

 

Розділ п’ятдесят шостий 

 

2317 видався для цивілізації справжнім випробуванням. Вперше в історії Галактичного Союзу було вбито Прем’єр-міністра - Вільгельма фон Ґауліца. Для Імператора Карла І це було громом серед ясного неба. Але теракт став лишень ключем до ще більшого горя. Молодий лорд Район разом зі своєю групою “Свободи Сонця” розпочали страйки на підприємствах, які переросли в повстання. Країна, що була майже беззбройною намагалася придавити повстання старим методом - дістати старі зразки зброї з запасів. Повстання тривало рівно місяць, і увінчалося майже п’ятдесятьма загиблими страйкарями й десятьма поліцейськими охорони суспільного порядку. Лорд Район не добився свого, але відкрив можливість відігратися - можливість красти в Союзу секретні технології для створення власного війська.  

Анна Краєвська. “Марсіанська Пандора” 

 

Кораблі рухалися космічними просторами в бік Земної кулі. Всі члени «Маршу» мали фанатичне піднесення настрою. Відчуття люті та ненависті до Галактичного Союзу були у меншості, у той час, як у більшості у душі вирувало почуття загадковості, яка збуджувала їхні тіла. 

 Вони рухалися «роєм». У середині знаходився головний флагман де розташувалася самі члени повстання. Корабель нагадував залізний меч: довгий корпус, що загострювався в кінці  та бокові «руків’я» з обох сторін, що служили як додаткові турбіни. Його висота дорівнювала 18 метрів, а в довжину цілих 750. Оснащений різними видами лазерного озброєння.  

У середині корабля панувала атмосфера хмари – все було в білому глянці, навіть дроти.  

Кабінет лорда Района не чим не відрізнявся від інших: стіл, робоче місце та панорамний ілюмінатор.  

Ніколь саме заходили сюди. Вона побачила перед собою старигана, що сидів у кріслі й мовчки споглядав на інші кораблі. 

-Чому ви зняли костюм? 

-Скажи, чудовий вид, - перевів розмову Район, не зводячи погляду з вікна. 

-Він дійсно гарний. 

-Ось вона сила народу! – хриплим голосом промовив чоловік. – Я чекав на це роками. Коли ми вперше спробували повстати на Марсі, то для мене була справжня перемога. Байдуже, що програли, але вона показала слабкість системи, і те, що її можна зламати. Тепер же, я бачу армію, що мчить на Хюман! Те, що на престолі тепер Імператриця, показує слабкість того підростка з короною на голові. Він не вартий був нічого! Вони просто безнадійно марнували час, коли можна було збудувати таку міць, таке, що людство б перейшло на новий рівень цивілізації. Але він не захотів, і так, розчарований своїми ідеями, пішов з посади. Кинув напризволяще народ і сестру. Та від нас він не втече. Він заплатить заа… 

-Ромул мертвий. 

Зморщений рот лорда широко відкрився від здивування: 

-Як? Чому я не одразу дізнався про це. Це ми? 

-Для нас це загадка. Можливо, наші прихильники. Наразі ми не в змозі встановити контакти з агентами. Зв’язок відсутній. Всі канали перекриті, а які вільні, постійно прослуховуються.  

-Прадіда його пережив, діда, батька, а тепер і його самого. Марія… Думаю, вона трохи пограється у володарку, а далі втече. 

-Мій лорде, може пора вам розказати наші подальші дії. Тисячі летять на столицю Сонячної системи, і не знають що потім робити. А що як нас зупинять? Останнє, що ми чули від наших агентів в Хюмані, так це про військо, що йде на нас, але де воно чикатиме – невідомо. 

-Ти сумніваєшся в мені ? – промовив Район дотягуючись до рукавиці костюма. – Як це ми не знаємо про це!  

 Агресією вибухнув лорд, стискаючи кулак, який щільно прилягав до кістлявих рук. Ніколь відчула біль у своїй голові й почала хапатися за неї, у той час, як чоловік продовжував свою агресію.  

 – До нас летить військо, а ми не знаємо. Я не знаю! Ти ставиш під удар мій план! Через таких як ти, ви до останнього не знатимете справжній задум! 

-Але це утворює до вас недовіру. Ми хочемо знати, що  ви плануєте робити з Союзом, - впавши на підлогу через  біль мовляла Ніколь. – Оголосіть нараду, і там все розкажіть, тільки довіреним… Прошу, зупиніть! 

-А ти й дійсно права, - одягаючи костюм промовив Район, переставши стискати долоню. – Оголоси, що зараз буде нарада. Я розкажу свій план, - наостанок сказав чоловік і швидкою ходою вийшов з кабінету. 

Ніколь ледь піднялася з підлоги. Її мучив головний біль, але через дві хвилини він минув. Вона підійшла до водного автомата, зробила ковток води й попрямувала до командного містка. Там знаходився її головне місце.  

Члени екіпажу були одягнені хто як хотів. Їх виділяло від  членів «Ордену», які постійно носили багряні накидки, шеврони з мечем. Це особиста розробка Ніколь. Вона й створила цей корабель на замовлення Района, тільки командування лишилося за її рукою. 

Ніколь увійшла до містка, де сиділо троє осіб, що слідкували за режимом автопілота корабля. Вона підійшла до робочого столу, що стояв у кутку, та одним дотиком до столу викликала запис її голограми: 

-Прошу всіх членів ради «Ордену» зібратися на «Мечі» через 10 хвилин. Лорд Район просить негайної зустрічі. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍