Читати книгу - "Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Коли Максиму зателефонував знайомий айтішник із Варшави, той не одразу зрозумів, чому той говорить пошепки і так обережно.
— Я зараз не можу довго, але... чув про вашого слідчого. З поваги — передаю тобі. У мене на серваку з'явилися дивні листи. Хтось намагався видалити всю інформацію, але я встиг зберегти копію.
— Що там?
— Свідок. По справі, яку ви, схоже, закрили ще торік. Померла повія. Але тепер з’ясувалося, що вона не просто повія, а донька колишнього прокурора. А її подруга, яка тоді зникла, — жива. Живе у Чехії під іншим ім’ям.
— І?
— Вона готова говорити. Але до неї їде “охорона” — троє колишніх “спортсменів”, яких хтось наняв через месенджер. Можливо, в тебе є зв'язки?
— У мене є один законний слідчий і трохи незаконної сили. Вистачить?
— Якщо поспішиш — так.
---
Денис, почувши все це, лише важко видихнув.
— У нас немає юрисдикції. Жодних повноважень. Це Чехія. Щоб отримати дозвіл — треба тижні.
— Ми не будемо арештовувати. Ми просто “врятуємо” дівчину. А далі — вже по закону.
— Знову “просто”?
— Денисе, це шанс отримати справжнього свідка. Вона бачила, хто з прокурорських “кришував” борделі. Її свідчення можуть знести півмережі.
— Добре. Але я лечу з тобою.
---
Прага зустріла їх дощем і туманом. Максим перевірив камери, знайшов квартиру, де жила дівчина. Вхід — кодовий, але для нього це дрібниця.
Але всередині — нікого. Тільки чашка з недопитим чаєм і ноутбук із відкритим листом: “Не вірю. Але якщо ви справді прийдете — я залишила відео. І я поїхала”.
Максим відразу кинувся перевіряти сервіси геолокації, IP, платежі. Зрештою вирахував: вона замовила квиток на потяг до Брно. Два “спортсмени” — вже на вокзалі.
— У нас дві години, — сказав Денис, глянувши на годинник.
— Хвилин сорок, якщо врахувати затори.
— Тоді — викликаємо таксі. Але не звичайне.
---
Коли вони увійшли до вагону, дівчина сиділа біля вікна, з капюшоном на голові. Побачивши Дениса, спочатку злякалася, але Максим встиг показати фото з її старої справи.
— Я не довіряю поліції.
— І правильно робите. Тільки деякі ще гідні довіри, — сказав Денис. — Але зараз не про це. Ви — в небезпеці.
— Знаю. Мене вже шукали. Але я все ще маю відео. Імена. І схему.
— Ми вас захистимо, — пообіцяв Денис. — А потім — офіційно відкриємо справу.
— Добре. Але тоді ми всі станемо цілями.
— Ми й так ними є.
---
Повернувшись до Києва, Денис уже мав не тільки свідка, а й повну схему фінансування кількох підпільних борделів, які “кришували” колишні правоохоронці. Дані, які Максим отримав незаконно, але акуратно передав — уже офіційно, через адвоката свідка. Все виглядало, як витік через журналістів.
— І знову ми все зробили, — сказав Денис увечері, повертаючись до офісу.
— Але цього разу — врятували не тільки правду, а й життя.
— Максиме, ти іноді як тінь. Незаконна, але рятівна.
— А ти — як світло. Законне. Але іноді надто повільне. Тому ми й працюємо разом.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok», після закриття браузера.
