Читати книгу - "Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok"

Розділ 127. Хто не боїться темряви

Вечірній Київ здавався спокійним — вогні, рух, затори, метушня. Але Денис знав: спокій — це маска. Під нею — угоди, шантаж, наркотики, чужі дівочі сльози й кістки бійців, які билися заради ставок. Усе ще десь поруч. І хоча багато схем вони з Максимом уже зруйнували, війна все одно тривала.

Сидячи в машині, Денис дивився, як Максим зникає в натовпі. Той знову вийшов "по-своєму": не питаючи, не пояснюючи. Залишив флешку на сидінні й пішов. Лише короткий меседж у Telegram:

> «Тут усе по казино. В Одесі — ще діє. Але ми вже поруч. Максим»

Денис усміхнувся. Не було більше ілюзій. Це було простого життя. Але було відчуття правильного шляху.

За останні кілька місяців вони: – викрили мережу борделів, прикритих "масажними салонами", що мали зв'язки з людьми з парламенту;

– вивели на чисту воду угруповання, що вивозило українських дівчат у Європу під виглядом моделей;

– зруйнували синдикат, що контролював бої без правил у Києві, де борців убивали на рингу, а поліція мовчала;

– зламали наркосхему в Борисполі, де через аеропорт щомісяця провозили сотні доз;

– зірвали міжнародну онлайн-біржу ставок на кінські перегони, під яку працювала мафія з Туреччини і Молдови.

Максим ламав код, Денис збирав докази. Один без другого — просто хакер і просто коп. Разом — команда, яку не змогли зламати.

---

Післямова

Коли починається боротьба — важко передбачити, де її кінець. У когось це справа кількох днів. Для Дениса й Максима — це стало їхнім життям.

Вони обрали шлях, де: – правда болить,

– друзі зраджують,

– система захищається,

– ворог завжди має гроші, ресурси і вплив.

Але вони обрали також інше: – допомагати тим, кого всі забули;

– копати глибше, коли наказують зупинитись;

– ризикувати, коли інші мовчать;

– і залишатися людьми, навіть тоді, коли доводиться діяти по-не-людськи.

Максим ніколи не був «правильним». Він брехав, взламував сайти, --погрожував. Але ніколи — заради вигоди. Лише заради справедливості.

Денис не схвалював усіх методів. Але приймав — бо знав: правда не завжди чиста.

Вони виявляли злочини в Києві, у Львові, в Одесі, навіть у Варшаві та Празі. Там, де звичайні копи боялися навіть запитати, вони відкривали двері.

У цій історії не було супергероїв. Були лише двоє людей, які не боялися темряви. Бо знали: світло починається з тих, хто його несе.

І хоч сьогодні справа Гордієнка завершена, десь у нічному місті вже вмикається нова камера. Уже лунає новий сигнал.

І вони піднімуться знову.

Бо ще не всі схеми зруйновані.

Ще не всі дівчата повернулись додому.

Ще не всі тіла поховані з миром.

І ще не всі бійці вийшли з клітки живими.

Історія лише починається.

Кінець