Читати книгу - "Твої очі, Валерія Оквітань"

— Добре, Зою, вже досить пізно, на нас завтра чекає важкий день. — Лада погладила дівчину по голові, підбадьорюючи цим. Ніби не вона говорила, що день буде важкий.

— На добраніч. — Відповіла їй Зоя.

Тиша вже звична гостя в цій квартирі.

Кожна з мешканок віддавала перевагу тиші, так їм було легше. Вони ділились своїми ранами, проте зализували вони їх лише наодинці, якби одна одну не потребували.

Кожна з них очікувала того страшного завтра.

Завтра, що здавалось змінить їх обох.