Читати книжки он-лайн » Сучасна проза 📚📝🏙️ » Розлучення. Ти не отримаєш дочку, Ольга Вісмут

Читати книгу - "Розлучення. Ти не отримаєш дочку, Ольга Вісмут"

135
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 42
Перейти на сторінку:

Киваю.

Так, я його жінка. Так завжди було, є і буде.

Його губи зминають мої. Язик проникає всередину. Поцілунок стає жорстким. Руки грубо стискають груди.

Ойкаю.

— Боляче, — шепочу крізь сльози.

Але хватка не слабшає.

— Назаре, припини…

Намагаюся відштовхнути, але він ніби не чує. Кусає мене за шию.

Чоловік завжди був зі мною ніжним та ласкавим. А зараз ніби з ланцюга зірвався. Невже думка про мою уявну зраду так його завела?

Хочу розслабитися в його обіймах, але не виходить.

Назар задирає поділ мого халата. Рве пояс своїх домашніх штанів. Мені не подобається те, що відбувається, але й вирватися не можу.

— Ні, почекай, — благаю.

Він саджає мене собі на коліна. Занадто грубо. Мене лякає те, що відбувається.

— Заткнися, Ксано. Мені так подобається, — гаркає чоловік.

А потім не дає мені й шансу на відповідь. Усе відбувається надто жорстко. Занадто на межі. Я не впізнаю його зовсім.

Йому так подобається. Чому ж раніше такого не було? Чому саме сьогодні він став таким?

Розумію, що на мені залишаться синці. Пальці Назара боляче впиваються в моє тіло. А схлипи лише розбурхують його. Він рухається різко та грубо.

— Ксано, тобі теж так подобається. Подобається моя влада над тобою, так, моя дівчинко? — чую його уривчастий голос.

Від слів «моя дівчинка» стає тепло й ніжно на душі. Ось тільки жорсткість чоловіка не припиняється. Назар продовжує вбиватись у мене.

Раптом знімає мене з колін, втискає в стіну. Я ледве встигаю підставити долоні.

І знову грубі, божевільні поштовхи.

Сльози течуть щоками.

Сама не розумію, що зі мною. Це ж мій чоловік. Моє кохання. Я ж кохаю його.

За що він так зі мною?

Назар смикає мене за волосся. Голова відкидається. І знову його губи впиваються в мою шию. Укус за укусом.

Чоловік ніби збожеволів.

— Ти моя, — гарчить він, вбиваючись. — Зрозуміла? Тільки моя!

Нарешті завмирає, розплющивши мене по стіні. З гучним видихом відпускає.

Я зі схлипом осідаю на підлогу.

Мені зовсім не подобається те, що сталося. У тому, що зараз відбулося — немає кохання. Це навіть не пристрасть. Він ніби хотів мене покарати.

Назар похмуро поправляє штани. Дивиться на мене згори вниз і раптом каже:

— Іди помийся — і в ліжко.

Потім просто йде.

Вражено дивлюся йому вслід.

А як же ніжність?

Мій Назар, той Назар, якого кохаю, ніколи не став би поводитися так, наче я якась повія. Він завжди був зі мною дуже ласкавим.

Але сьогодні показав свій темний бік…

 

1 ... 11 12 13 ... 42
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Розлучення. Ти не отримаєш дочку, Ольга Вісмут», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Розлучення. Ти не отримаєш дочку, Ольга Вісмут"