Читати книгу - "Отець всіх лис, Марк Лапкін"

- Що більше я про це тобі розповім, то менше в усьому цьому буде сенсу, - ще однією напівправдою відповів співрозмовник.

- Розумію, - кивнув Гуан. - Ось спіймають тебе зараз, почнуть питати за безлад, що ти влаштував, і все, не побачиш ти більше хорошого монаха, - натякаючи на себе, сказав Гуан.

- Досі жодного хорошого монаха не зустрів, - відповів Чоловік.

Обидва чоловіки в унісон розреготалися.

- Мене важко спіймати або навіть утримати. Ні в кого ще не виходило, - продовжив Чоловік і видихнув густий струмінь диму. - Але мені дуже цікаво, що за шлях у храмі Ігуана.

Гуан змінився в обличчі й насупив брови, видаючи удавану замисленість.

- Як і у всіх монахів - слідувати в усьому за нашим Святим, - відповів Гуан.

- Бути таким товстим, та ще й із такою пикою - це теж частина вашого шляху? - запитала Людина.

- Ха-ха-ха. Саме так, - відповів монах і продовжив ще більше реготати.

Гуан витер сухі сльози після сміху і подивився в очі співрозмовнику.

- За переказами, в давні часи наш Святий Ігуан захищав знедолених дітей і завжди пригощав їх різними солодощами. Святий також був надзвичайно красивий. Він навмисне погладшав, щоб жінки залишили його в спокої.

Гуан більше не відчував загрози, що виходила від Чоловіка, і підійшов ближче до нього.

- Твоя інтуїція тебе не підвела, безіменний монах. І ти зробив мені послугу, залишивши мені новий шрам, - серйозно сказав Гуан і нахилив голову. Чернець пальцем провів по рані на голові, що вже затягнулася. - Я все більше схожий на Святого Ігуана. Я йду його шляхом.

Розмову перервав ширяючий дрон.

Безпілотник залетів із вулиці і був розміром із пузатого кота, якого Людина колись бачила у своєму телефоні. Своїм скляним поглядом дрон почав вивчати співрозмовників. На пузі в нього виднілася геральдика Міста Троянд - Жовта Троянда.

- Наша бесіда добігає кінця, безіменний монах. Вони вже зрозуміли, що ти не Демон, - вказавши на камеру дрона, сказав Гуан.

- А ти не такий простий, - докуривши сигарету, сказав Чоловік. - Заговорив мене як слід. Я навіть повірив в існування святої Черепахи.

- Обману не було. Ця черепаха і справді Свята, - спокійно відповів монах.

З боку входів на дах почувся гул і тупіт. Ще три дрони, ідентичні першому, почали з усіх боків вивчати діалог на даху.

- Навіщо було закликати демона? - відчуваючи, як тисне час, запитав Гуан.

Чоловік почав оглядати місця відступу на вкритому снігом даху.

- Щоб він виконав моє єдине бажання - навчив мене гарно співати, - через широку усмішку відповів Чоловік.

- Ти нічого не знаєш. Демон не виконує жодних бажань. Це обман. Якщо Демон тут і з'явиться, то нам усім кінець, - дорікнув йому монах.

- Хто знає? Може Демона треба просто правильно попросити, - розмірковував уголос Чоловік.

Від світла машин і мигалок жодної зірки на небі не можна було розгледіти.

З усіх входів на дах забігли люди у формі. Десь третину з них становили жінки. Крім однакової форми, їх об'єднувала гарна постава і міцний вигляд. Чи не всі служителі порядку цього міста зібралися в одному місці.

- Зачекай, - монах почав ритися у своєму сірому мішку. - Святий Ігуан запам'ятався людям не тільки своєю зовнішністю. Він завжди дарував дітям, та й не тільки їм, гарні подарунки.

- Гуан, мені час іти, - квапив монаха Чоловік. - Я не спокою шукаю, а такого подарунка, якого у ченця, як ти, бути не може.

Найбільший зі служителів пішов назустріч Чоловікові. Він був широкий у плечах, близько двох метрів двадцяти сантиметрів зростом і з білявою головою квадратної форми.

- Мене звати сержант Бріт, - низьким голосом представився гігант. - Я прийшов сюди за викликом від мешканців цього будинку. Громадянин під ідентифікаційним кодом <ця деталь не така важлива>, вас підозрюють у телефонному хуліганстві, підпалі, порушенні громадського порядку та вживанні наркотичних речовин без лікарського рецепта.

Чоловік стиснув кулак і вже почав візуалізувати, як проломить сержанту Бріту його грудну клітку.

- Я маю намір затримати вас за перерахованими вище підозрами і розпитати про подробиці у відділку, - додав велетень у формі.

- Пане служитель, буквально мить, - увірвався в діалог монах Гуан і звернувся до Чоловіка. - Якщо я тобі дам те, що ти по-справжньому зараз хочеш, ти не будеш чинити опір цій приємній на вигляд людині?

- Те, що я по-справжньому хочу? - Чоловік усміхнувся. - Гуан, ти впевнений, що в твоєму м'ятому мішку може навіть поміститися те, що я «по-справжньому» хочу?  

Чернець Гуан закінчив копошитися у великому мішку і дістав звідти прозору пляшку йогурту. Він простягнув її Чоловікові.

Чоловік придивився до підношення і побачив, як чорні ягоди вдаряються об стінки в пляшці.

- Йогурт із лохиною, - з подивом сказав Чоловік. Кров почала холонути в його жилах, і він відчув прохолоду на враз спітнілій спині.