Читати книгу - "Академія Арканум: Спокуса для ректора, Леді Анет"

Глава 8: Розмова та несподівана пропозиція

Раймонд Дейлар сів назад за свій стіл, задумливо поглянув на мене й запитав: 

— То про мачуху чи про Ворона? 

— Спершу про мачуху, — випалила я. 

— Чому ви їй зателефонували й розповіли, де я? Ви з нею знайомі? Звідки? 

— Не тарахкоти, — він зморщився, ніби почув щось неприємне.

 — Твоїй мачусі я не дзвонив. Це зі мною зв’язалися з поліції Греймуна, бо хтось анонімно повідомив, що ти в Академії. А оскільки подано заяву про твоє викрадення, вони зобов’язані перевірити. А з твоєю дорогоцінною Маргарет вони мене самі з’єднали, бо скаржилися, що вона вже всю душу з них витрусила. Видно, ректор говорив правду. Принаймні, мені дуже хотілося в це вірити. Але хто міг повідомити, ще й анонімно, що я тут? 

— А що казала мачуха? — нервово запитала я. 

— Вимагає, щоб я повернулась? 

— Чого вона тільки не казала, — з іронією відповів він. — І щоб ти вернулась, і що весілля на носі, і що сестри в сльозах. Навіть погрожувала власноруч витягнути тебе звідси за волосся. Дуже активна жінка. 

— А ви що? — я ледь не підстрибнула на стільці.

 — Ви мене їй віддасте? 

— Ні, заспокойся, — твердо відповів Раймонд. 

— Я нікому тебе не віддаю. Тим паче, тобі ще працювати тут три місяці. Тож перестань тремтіти й почни мені хоч трохи довіряти. Обіцяю, не пошкодуєш. Ого, який він добрий! Треба користатися моментом. 

— А хто такий Ворон? 

Ректор трохи напружився і єхидно запитав: 

— А не забагато питань, крихітко Ізабелло? Я вже на цілу купу відповів. Іди-но краще в архів пил витирати, раз така чистюля. 

— Ну, будь ласка, ще парочку! — заблагала я. — І архів блищатиме, як нова монетка! 

— Добре. Ворон — це твій наречений. Така відповідь тебе влаштовує? — раптом його очі засяяли, ніби йому спала на думку чудова ідея.

 — А давай я тебе з ним познайомлю? Так буде значно простіше для всіх нас. Думаю, після весілля він із задоволенням тобі все розповість. Я розгубилася від такого неочікуваного повороту. От уже чого я точно не хочу — так це знайомитися з тим, хто мене «придбав». — Ні, будь ласка! Я не хочу! — я заперечно замотала головою. 

— Я дуже його боюся! І зовсім не розумію, хто він такий і чому обрав саме мене. І чому його називають Вороном — що це за ім’я таке?

 — Це позивний, — різко відповів ректор. — Твій наречений очолював спеціальний загін Його Величності, що захищав нашу країну від… як би це сказати зрозуміліше? Підступів ворогів. На такій службі імена — зайві. 

У моїй голові все перемішалося. Зараз, коли таємничий Ворон почав обростати подробицями, мені стало ще страшніше. Якщо раніше здавалося, що я зможу втекти від нього, то тепер я розумію — з його можливостями він мене навіть з-під землі витягне. Потрібно планувати переїзд до іншої країни. 

— А він мене тут не знайде? — тихо запитала я. — Ви ж сказали, що не віддасте… 

— Хочеш, щоб я побився з Вороном заради тебе? — чомусь розвеселився Раймонд. 

— Ти сьогодні така гарненька, що я не проти вступити в бій. На кого з нас поставиш?

 

— Не жартуйте так! — заблагала я. — Я не зможу спокійно спати, знаючи, що будь-якої миті Ворон може з’явитися й вимагати виконання контракту! Я хочу заміж за Джейсона! Я його люблю!

 Ректор закотив очі: 

— Тільки й чую від тебе про цього світлоокого Джейсона. І чим він такий хороший? Де він, до речі? Чому досі не знайшов свою прекрасну принцесу й не визволив її з лап Ворона? 

— Не кажіть так про нього. Він ще не знає, де я. До речі, можна мені надіслати йому листа? Я питала Освальда — він завтра їде на пошту, але чіткої відповіді не отримала, — відповіла я. 

Мені не хотілося розповідати, які гидоти мені наговорив Освальд, щоб це не виглядало як ябедництво. 

— Пиши на здоров’я, — махнув рукою ректор, — але пам’ятай, що тобі ще три місяці тут працювати, як і домовлялись, і раніше я тебе не відпущу. Так що почекає твій Джейсон. Заодно й перевірите свої почуття. А то раптом ще передумаєш? У нас тут можуть виявитися більш гідні кандидати в чоловіки, знаєш.

Він лукаво всміхнувся. 

— Навіть відповідати на це не буду, — пробурмотіла я. — Ви ж навмисно мене провокуєте.

 — А от і ні! — продовжив він. — Хіба Клариса тобі не розповіла? У нас чоловіча академія, її випускники йдуть на службу охорони Королівської Родини. Так що подумай добре, повибирай.

 Він уже відверто знущався з мене. 

— Повернімося до моєї роботи, — запропонувала я. — Бо моя заплутана ситуація вас розважає, а мене нервує.

 — Отже, питань більше не буде? Я радий, — відповів він. — Як тільки наведе́ш лад в архіві, можеш бути вільна на сьогодні.

 — Добре, — тихо відповіла я, встала зі стільця й попрямувала до дверей. 

— Постривай хвилинку, — озвався голос ректора Раймонда. 

Я озирнулась, чекаючи на продовження. Він пильно подивився на мене і промовив: 

— Якщо хочеш, я можу дозволити тобі поговорити з Джейсоном через магічний зв'язок сьогодні ввечері. Але в моїй присутності. Що скажеш?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍