Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"

— Райнар, Салем, Елріку, що думаєте ви?

Райнар виступив уперед, його голос звучав стримано:

— Ми знаємо, що на Валеонському масиві можуть бути не лише магічні небезпеки, а й місцеві угрупування, які можуть спробувати скористатися ситуацією. Але я погоджуюся — це наш єдиний шлях.

Салем, усміхнувшись, додав:

— Якщо це місце настільки небезпечне, як усі кажуть, то це ідеальний тест для нашої компанії. Впевнений, що нам вдасться вижити. Або ні — але хто б подумав, що так далеко зайдемо.

Елрік залишався мовчазним, але врешті промовив:

— Я знаю цей масив. Це дійсно місце, куди люди воліють не потикатися без крайньої потреби. Але якщо кільце там, нам доведеться ризикнути.

Еріон кивнув, підсумовуючи все сказане. Він повернувся до Меліри, Арени і Ксарія.

— Ви підете з нами? — запитав він.

Меліра ледь нахилила голову, її погляд залишався спокійним, але в ньому був той самий грайливий відтінок:

— Ми не можемо, але знай: я б із задоволенням пішла з тобою. Наше місце тут, у святилищі. Ми оберігаємо його і підтримуємо зв’язок із темрявою для тебе. Але ти тепер не сам. Тобі підкоряються тіні.

Еріон обернувся, і його погляд зупинився на тінях, які заповнювали зал. Їх було багато, мовчазні та нерухомі, але він відчував їхню присутність. Кожна тінь чекала на його наказ.

— Добре, — сказав він після короткої паузи. — Ми вирушимо без вас.

Його слова пролунали рішуче, і в залі знову запанувала тиша.

Ксарій підійшов ближче, його суворе обличчя залишалося незворушним, але в голосі прозвучала турбота, якої Еріон не очікував.

— Ви щойно пройшли через значні випробування, — сказав він, схрестивши руки на грудях. — Шлях попереду обіцяє бути ще небезпечнішим. Я пропоную вам залишитися тут на час, необхідний для відпочинку. Святилище забезпечить вас усім потрібним: їжею, водою і місцем для відновлення сил.

Еріон зосереджено подивився на Ксарія, розмірковуючи над його словами. Він розумів, що тривала подорож і випробування забрали багато сил у кожного з них. Але, як лідер групи, йому потрібно було дізнатися думку інших, перш ніж приймати рішення.

— Райнар, Салем, Елріку, — звернувся Еріон до своїх друзів, дивлячись на кожного з них. — Як ви вважаєте, потрібен нам відпочинок, чи рухаємося далі?

Райнар першим підняв голову і глянув на Еріона, його голос був спокійним, але втома в ньому все ж відчувалася.

— Я не хочу виглядати слабким, але так, відпочинок був би доречним, — сказав він. — Ми всі виснажені. Навіть найкращий воїн знає, коли слід зупинитися, щоб не втратити сили в критичний момент.

Салем злегка усміхнувся, але цього разу в його очах не було звичної іронії. Він схрестив руки на грудях, зітхнувши.

— Відпочинок звучить привабливо. Після всього цього… я навіть не знаю, чи я більше втомлений фізично, чи морально. Хоча йде мова про темне святилище, я навіть готовий тут залишитися на ніч, якщо це означає, що мене не розірве на шматки якийсь черговий демон.

Елрік залишався мовчазним, його погляд був спрямований кудись у далечінь. Після кількох секунд він кивнув:

— Ми повинні відновити сили. Наш шлях буде довгим і складним, і якщо ми виснажені, то не зможемо пройти його до кінця. Темрява дала нам шанс зупинитися тут, і я думаю, ми маємо ним скористатися.

Еріон кивнув, почувши їхні відповіді. Він відчував ту ж втому, хоч і не подавав вигляду. Врешті-решт, прийнявши їхню думку, він повернувся до Ксарія.

— Ми залишимося тут на короткий час, — сказав він. — Але тільки настільки, наскільки це потрібно, щоб відновити сили. Ми не можемо дозволити собі довгу затримку.

Ксарій коротко кивнув.

— Усе буде готове. Ви знайдете тут усе необхідне для відпочинку. Якщо буде щось ще, що вам потрібно, просто скажіть.

Еріон подивився на своїх друзів, які нарешті виглядали трохи спокійніше після ухваленого рішення.

Ксарій, дослухавши розмову, перевів погляд на Меліру і кивнув:

— Покажи їм кімнати. Вони мають відпочити.

Меліра, трохи усміхнувшись, повернула голову до Еріона. Її срібні очі блиснули, а голос прозвучав м’яко, майже з ноткою грайливості:

— Ідіть за мною. Я покажу вам місце, де ви зможете відновити сили.

Вона повернулася і зробила жест рукою, запрошуючи їх слідувати за нею. Еріон і його друзі рушили за нею через вузький коридор, освітлений м’яким сяйвом, що лилося зі стін. Атмосфера була спокійною, але водночас пронизаною якоюсь невидимою енергією.

Салем ішов поруч із Еріоном, і його цікавий погляд був спрямований на товариша.

— Що з тобою, Еріоне? — запитав він, намагаючись стримати легку усмішку. — Ти дивишся на цих… постатей, ніби побачив щось надзвичайне. Що це — ще один ефект твоєї темної магії?

Еріон трохи задумався, перш ніж відповісти. Він розумів, що пояснити все це буде нелегко, але вирішив сказати правду.