Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

Ельга підійшла до Найджела, знявши його руками з Айларіана. Як така мініатюрна дівчина могла повністю підняти тіло молодого хлопця, явно важчого за неї, намагався було зрозуміти Найджел. Вона поклала його на траву і присіла поруч.

–Покажи мені руку.– скомандувала вона.

–Я... нормально.

–Ти отруєний. – відповіла вона.– Якщо не залікувати зараз, ти помреш на світанку.

Він смикнув рукав, усе передпліччя було покусане жуками. Маленькі крапки із запеченою кров'ю, а від них, наче ниточки, пролягали червоні тоненькі смуги, що повзуть до кожної вени руки.

–Це моробей.– зробив висновок Нік, торкнувшись пальцями передпліччя хлопця.

–Що можна зробити? – запитала Джилана, гладячи виснаженого хлопця по обличчю.

–Потрібно зілля.– відповів Нік.–Але на це треба час.

–Часу в нас обмаль. Він гине!– кричала Калерія.

–Ми можемо лише усунути лихоманку і зварити зілля.– повідомив Нік.

–Або просто виморозити отруту.– повідомила Ельга, торкнувшись руки Найджела крижаними пальцями.

Він заволав, відчуваючи, як лід сковує всі його жили. Найджела трясло, ніби підкидало на місці, він не відчував нічого, окрім холоду, який болів у кожній клітині його тіла. Якщо Ельга обернула на ці пекельні муки Містифікатора, то зовсім не обов'язково було відправляти його в минуле. Заморозки було більш ніж достатньо.

–Терпи.– суворо сказала вона.– Не відключайся.

–Легко сказати! – крикнула Джилана. –Ти вбиваєш його!

–Найджеле, дивись на мене. Ти сильний, зрозумів?

Найджел ніяково кивнув, зціпивши зуби від болю.

– Пітере, дай мені вогню.– Ельга підняла руку долонею догори.

Пітер, хмурячись, вклав вогняну кулю в її руку. Ельга схопила її пальцями і розчавила, притиснувши гарячу долоню до рани Найджела. Біль припинився, ставало легко, але жахливо хотілося спати, ніби він прийняв контрастний душ. Тисячу разів поспіль.

Його шкіра відчувалася дивною на дотик, ніби гумовою. Погляд не відразу наводив різкість, він повільно піднявся, дивлячись на передпліччя, на шкірі не залишилося навіть сліду від укусів.

Джилана гладила його по обличчю.

–Як ти? – запитала Калерія, присівши поруч із Найджелом.

–Не повіриш.– відповів він.– Відмінно.

Ельга самовдоволено посміхнулася.

–Ти могла вбити його! – кричала Джилана, йдучи на Ельгу.

–Вгамуй свою городницю.– глузливо звернулася до Найджела Ельга.

–Ні! – крикнула Джилана, підійшовши до Ельги. – Ти постійно зазіхаєш на наші життя! А тепер ти тут, і який з тебе толк? Як тобі довіряти?!

–Мені не потрібна ваша довіра. Я прийшла сюди, щоб витягнути дівчисько. І щось не помітила, щоб хтось із вас завадив мені рятувати твого благовірного. Так, скажи дякую, що нам не довелося його ховати і розійдемося.

Джилана змовкла.

–Я згоден із нею.– вник Пітер.– Навіщо ти сюди припхалася? Не кажи, що прив'язалася до дівчини. Не повірю і на мить.

–А ось цього я ні тобі, ні решті говорити не зобов'язана. Залишаєшся, братику, з носом, утім, як завжди... – Ельга клацнула Пітера по носі.

–Припиніть.– взмолився Найджел, підійшовши до Ельги, коліна підкошувалися, але він стояв.– Дякую. Тобі та Айларіану.

–Ти маєш бути здоровим. Інакше твоя фермерка перетворить Ґотлін на джунглі.– підморгнула йому Ельга.

Найджел реготнув.

–У нас немає часу на суперечки.– повідомив Нік. –Потрібно рухатися далі.

Найджел узяв Джилану за руку і пішов за Ніком та Ельгою. Пітер виглядав розлюченим. Джим мовчазним, він навіть не відпускав жарти в бік Ельги, що дивно. Відчуття, ніби вони й зовсім незнайомі. Джина виглядала відстороненою. Найджел особливо й не познайомився з нею, тому особливо й не хвилювався про те, прийняла вона їх чи ні. Він думав лише про те, що кожен із них зустрівся зі своїми страхами, хоч би як сильно вони не хоробрилися, Найджел бачив відблиск переляку в очах кожного, навіть Ельги, яка, здавалося б, уже втратила все. Вона йшла попереду, але трималася осторонь від Ніка, Пітера і Джима. Найджел чмокнув свою дівчину в щоку і відпустив її руку, щоб прискоритися і наздогнати Ельгу. Йдучи з нею на одній швидкості, він повернув до неї голову і довго збирався з думками, щоб поговорити. Не переводячи на нього погляду, вона звернулася до хлопця:

–Що, підмиває дізнатися, що я побачила?

–Якщо це не здасться нахабним...– зніяковів він.

–Чому саме мій страх так тебе цікавить? – підкинула брову вона.

–Я гадаю... Кожен із нас бачив смерть близьких... – знизав плечима він.

–Логічний висновок, враховуючи, що твій основний страх явно не в цьому.– засміялася вона.

–Ти про що? – злякався Найджел, замислюючись, чи бачила Ельга те саме видіння.

–Тобі слід розібратися в собі, Найджеле. Тебе щось турбує, боюся, саме це ти й побачив у видінні. І якщо ти запустиш цей момент, можеш накоїти лиха.