Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–Що я побачив у видінні?

–Наслідки своїх сумнівів. Тому швидше розберися з ними, інакше зіткнешся з тими наслідками, які побачив.

Ельга блиснула очима, прискорюючись.

–Ми майже прийшли.– підсумував Нік.

Коли ліс закінчився, очі різало світло дня. Холодне небо було затягнуте хмарами, почувся шум води. Вдалині виднілася велика будова з темно–сірої цегли, розміщена на пагорбі, вона була схожа на лікарню або санаторій, недалеко від якої був крутий схил, у який опускався водоспад.

–Як нам перебратися? – запитав Джим. – Обхід цього урвища займе дня два, не менше.

–Почекайте–но... – Джилана граціозно змахнула руками, перебираючи пальцями повітря, і між двома частинами урвища натягнувся міст із ліан.

–Що? Йти по цьому? – запитала Пайпер. – Може, краще одразу стрибнути вниз?

–Не бурчи,– сказав Пітер, цілуючи її в лоб. Він узяв її на руки і першим пройшов по мосту. Міст погойдувався й подекуди тріщав, але до кінця його Пітер і Пайпер усе–таки дісталися. Ельга застигла на місці, її очі бігали, опустившись униз.

–Що з тобою? – запитав Найджел, підійшовши вперед.

–Її звільнили.– повідомила Ельга.

–Як ти знаєш? – запитала Калерія.

–Дехто пов'язаний із нею. Так я і дізналася, що вона тут. Вона врятована.

–Дехто? – насупився Нік.

–Тоді де вона? – не розумів Найджел.

Ельга кивнула на двері.

– Перейдіть міст, вона біля дверей поруч із великим сірим вовком. Мені потрібно йти. Я вас наздожену.– навколо Ельги та Айларіана закрутився чорний із синіми відблисками туман і вони зникли.

– Не подобається мені це.– насупився Джим.

Вони перебралися через міст. Дженніфер чекала на них біля входу. Вона з посмішкою кинулася до Ніка.

–Моя Дженніфер... – протягнув Нік, заплющуючи очі.– Я думав, що втратив тебе.

–Все гаразд. Я сумувала.

–І не тільки вона.– посміхнувся Кріс, з'явившись поруч.

–І я сумував. – він розплющив очі. –Крістофере. Мій хлопчику! – він міцно обійняв Кріса, а потім їх обох.

Дженніфер підійшла до Калерії і міцно обійняла її, потім Найджела, Есме і Джилану. Найджел помітив, як Пітер підняв брову і засміявся.

–От, чортяка! – він розсміявся і розвів руки.

Хлопець нічого не зрозумів і, розвернувшись, простежив за поглядом Пітера.  Помітивши Ельгорта, Найджел відчув, як сльози підкочують до очей. Подумати тільки, він цілий і неушкоджений, Найджел не вірив своїм очам. Ельгорт широко посміхнувся й обійняв брата. Пітер сміявся, хоча в очах його стояли сльози. Він плескав брата по спині. Потім Ельгорт обійняв Калерію, а потім кожного з друзів по черзі.

–Боги, Ельгорте, якби ти знав, як Ельга буде тобі рада. Вона сама не своя була.

–Знаю, Калеріє. Я відчував її біль на собі. Щодня.

–Боги, треба її покликати! Ель...

–Ні! – застеріг Ельгорт.– Ще не час. Я здогадуюся, що вона задумала, і я знаю, як її зупинити. Переконайте її піти Південним лісом. Вона має повірити...

З цими словами він, оповитий білим туманом, зник. Найджел задумався, коли Ельгорт навчився телепортації?  Ельга повернулася тієї ж секунди, що перемістився її брат.

–Готові додому?– запитала вона. – Я можу перенести вас усіх.

–Ні... – почала Калерія.– Підемо Південним лісом.

–Лісом чудес? Але він не менш підступний за Похмурий. Плюс, це великий гак.– хмурилася Ельга.

– Ми давно не бачили всього Ґотліна. Найджелу сподобається побачити оновлений ліс, який він почав відновлювати тоді.– погодився Пітер.– Чи ти боїшся йти з нами?

Ельга закотила очі.

– Ще чого!

Дженніфер зустрілася з Ельгою поглядами, і та, не стримавшись, усміхнулася.

–Ясноока.– кивнула вона.

–Ельго, страшенно рада тебе бачити.

–Рада, що ти жива... – вона перевела погляд на Кріса. –І воїн?

–Воїн? – перепитала Дженніфер.

–Це його дар.– вона обійшла Кріса.

–Я бачила, як він вирубив сирену світлом своїх очей.–згадала Дженніфер.

–О, так. Його зброя – істина. Він побачив істину, яку не хотіла визнавати сирена, цим її і знищив.

–Як я одразу не здогадався!– хмикнув Нік.

Кріс широко посміхнувся.

–Я – Кріс, до речі.

–Ельга.– кивнула вона, уважно дивлячись на нього.

–Що? – зніяковівши від пильного погляду, запитав Кріс.

–Цей дар дуже примхливий, його не можна розвинути. –пояснила вона. – Ти зможеш використовувати його тільки в найкритичніших ситуаціях, але ніколи за бажанням.

–Про що ти?