Читати книжки он-лайн » Фентезі 🐉🧝‍♀️🗡️ » Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

103
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 127 128 129 ... 460
Перейти на сторінку:

Нік зітхнув.

–Такий дар був у Аллегри, третьої спадкоємиці. Вона була здатна світлом істини знищити ворога, але зуміла створити це тільки двічі в житті. Більше дар не виявляв себе.

–Вона померла смертною? – запитала Дженніфер, захвилювавшись.

–Ні, загинула під час Повстання занепалих на тридцятому році життя. Тобі, Кріс, втрата дару ніяк не завадить.

–Якщо маги живуть вічно, чому більша частина нашої родини вже мертва? – не розуміла Дженніфер.

–Ґотлін побачив безліч воєн, маги покликані захищати не тільки магічний світ, а й смертних, частина магів загинула в бою, хтось вважав за краще не поновлювати цикл.– знизала плечима Ельга.

–Може підемо? Мені некомфортно біля цього місця. –запропонував Найджел, зазираючи на будівлю мавзолею.

Вони зробили крок уперед, Дженіфер взяла Кріса й Ельгу за руки, відчуваючи неймовірну радість, що її брат знову живий. Їй не терпілося розповісти Ельзі, що Ельгорт повернувся, але вона сумнівалася, чи варто, якщо сам він кудись запропастився. Її мучило передчуття: Ельгорт зник неспроста, тому вона вирішила почекати з неймовірною історією.

–Так, а це в нас хто? – запитав Нік, зупинивши Ліама.

–Дядьку, це ...– почала було Дженніфер.

–Облиш. – сказав він і звернувся до Ліама. – Представтесь, юначе.

–Я – Ліам, сер... Ліам Естер Ґрін.

–Він врятував мене в Мавзолеї. Він мій Захисник.

Брови Ніка поповзли вгору.

–Що ж, вітаю, Ліаме Естер.

–Привіт.– зніяковівши, кивнув він.

Ліам усміхнувся Дженніфер і випадково перевів погляд на Есме. Обидва застигли, вдивляючись в очі одне одного.

–Здається, ще на одну пару половин стало більше. – прошепотів підоспілий Найджел, нахилившись до Дженніфер. Вона засміялася, переводячи погляд на парочку.

Порівняно з Похмурим, Південний ліс був втіленням добрих дитячих казок, які Найджел обожнював. Тут було світло, пахло м'ятою і лавандою, доброзичливі тварини, що одразу ж ув'язалися за Есме, птахи співали, кружляючи навколо них. Найджел не міг повірити, що це той самий ліс, який йому доводилося оживити на початку їхньої подорожі. Дерева тут були вкриті різнокольоровими пелюстками і найнезвичайнішими квітами. Фруктові дерева приваблювали стиглими плодами, до яких так і тягнулася рука. Трохи далі від галявини, розташовувалися цілі ожинові та полуничні поля, а поряд, луки чотирилистої конюшини. Найджел не міг стримати захоплення від того, як же він полюбив це місце всього за сорок хвилин прогулянки. Тут було спокійно і радісно, чарівно. Навіть туман тут був приємного бірюзового кольору, небо над головою яскраво синім, а сонце сяяло, висвітлюючи розкішні різнокольорові дерева. Найджел міцно стиснув руку Джилани і вони ступили на стежку.

Вони зупинилися біля широкого пшеничного поля. Найджела вражав розмір Південного Лісу, сам факт, що по сусідству з густими рядами дерев, розстелялися великі поля ягід, квітів, навіть пшениці, вражав хлопця. Стежки поруч не було, йти по полю, казна–куди зовсім не хотілося, а тому, вони просто зупинилися там, оглядаючись.

–І куди нам тепер? – запитав Пітер.

–За легендою, у кожній частині лісу є Німфа, яка охороняє її. – сказав Нік.–Тут має мешкати Німфа Полів. Вона вкаже шлях.

–Все вірно подорожній, я – Німфа Полів. – з високих кущів різного бур'яну, неподалік від самого поля, піднялася дівчина з рожевим волоссям і квітковим вінком на голові. У неї був мрійливий погляд і співочий голос.–Південний ліс допомагає мандрівникам пізнати себе і свою справжню силу. Знайти в собі світло і добро, якщо таке є. Тут не місце страху і малодушності. І я бачу, що багато хто з вас хоч і сильний, здатний на безкорисливість, доброту, щедрість, жертовність, все ж таки заблукав. –Вона переводила погляд на кожного, зрідка зупиняючи його на Ельзі, Пайпер або Джилані. – Я впевнена в чоловічій половині вашої компанії. Дами, ви ж, наштовхуєте на сумніви. Не багато хто з вас.

Ельга і Пайпер переглянулися, Дженніфер міцно стиснула руку Ельги і притиснулася до брата, який висловлював настороженість. Нік був напрочуд спокійним, Джим невідривно дивився на Ельгу, а Джина, здається, зовсім не розуміла, що тут забула. Джилана міцно притулилася до своєї половини.

–Це тест? – запитала Ельга, підкинувши брову.

–Ага, тест: чи гідні ми дізнатися куди йти? – підтримала Пайпер.

–Так. Це тест, але для того, щоб дізнатися, чи гідні ви спокути.– сказала Німфа Полів.

–А якщо ні? – запитала Есме.

–Ви приєднаєтеся до лісових німф.

Найджел і Пітер ошелешено розкрили роти.

–Ідіть прямо. –продовжувала німфа. – Не звертайте. У вас є півтора дня, на те, щоб покинути наш ліс. Запізнитеся – він стане вашим домом. Якщо зустрінете мою сестру – Німфу Чащі Лісової, знайте, що вихід близько.

На цих словах Німфа опустилася в кущ. І друзі пішли прямо.

–Говорила ж. Ліс підступний! – шипіла Ельга. – Чому я тільки вас послухала.

–Могла б і не йти. –фиркнула Пайпер. –Можна подумати, тебе примусили до цього.

1 ... 127 128 129 ... 460
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"