Читати книгу - "Скоґландія"

127
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 112
Перейти на сторінку:

— Звеня Ройтер! — вигукнула молода жінка й зробила позначку в списку.

Звеня прослизнула повз них і подалася сходами нагору, а Ярвен сіла просто на натерту підлогу біля кегельбану. Слід сподіватися, довше ніж на дві години все це не затягнеться. А так швидко з голоду ще ніхто не вмирав.

— Пані Шенвальд! — гукнула адміністраторка.

Мати Ярвен стояла перед невисоким чоловічком у пом’ятому костюмі, а той саме намагався невимушено й галантно піднести її праву руку до своїх вуст.

— Вас до телефону. Ось тут, біля мене, — додала адміністраторка.

Мати Ярвен поморщила чоло.

— Це Ярвен? — спитала вона.

Чоловічок ні в сих ні в тих переступав з ноги на ногу й, не знаючи, що робити, ще міцніше стис у руці її долоню.

— Вона ж бо знає, що сюди мені не можна телефонувати! Крім того, в неї є номер мого мобільного.

— Але ж на курсах ви завжди його вимикаєте, — промовила, ніби вибачаючись, адміністраторка. — Та це однаково не… не Ярвен. Може, ви все ж таки швиденько…

В її голосі мати Ярвен відчула тривогу.

— Хто ж там такий? — спитала вона й, усміхнувшись до чоловічка, обережно вивільнила свою руку з його. — Я зараз повернуся, пане Френкель. А ви, будьте ласкаві, тим часом просто повправляйтеся трохи самі.

Аж коли вона причинила за собою двері, адміністраторка відповіла на її запитання:

— Це з поліції.

* * *

Ярвен сиділа на підлозі й спостерігала, як дівчата одна по одній зникають нагорі й повертаються вниз, — усі схвильовані, дехто тремтячи, майже кожна сповнена сподівань.

— Непогано! — вигукнула Керстін і впала на останній вільний стілець поруч із Тіною. — Цей тур я проскочила! Вийшла в наступний! Клас!

— Джессіка теж, — мовила Тіна. — І Філіпа. Мені також пора помаленьку збиратися туди! Довелося щось декламувати напам’ять?

— Ярвен Шенвальд! — сказала жінка в костюмі, яка вслід за Керстін зійшла сходами вниз. — Це ти? Будеш наступна.

Вона з голови до ніг окинула поглядом Ярвен, і в цієї зринуло таке враження, немовби в тому погляді промайнув якийсь глибокий-глибокий осуд або недовіра. Чи пані Тяркс іще когось міряла таким поглядом? Може, цієї миті жінка саме питала себе, навіщо дівчина з такою зовнішністю, як у Ярвен, узагалі зважилася марно відбирати час у журі, розуміючи, що шансів у неї — як кіт наплакав? Ярвен знову відчула, як щоки в неї спалахнули.

— Хай щастить! — гукнула вслід їй Тіна. — У тебе все вийде, Ярвен!

Але Ярвен уже остаточно вирішила, що їй робити.

* * *

— Шенвальд, — назвалася мати Ярвен, перехилившись через перегородку адміністраторської й узявши слухавку. — Алло! Це Шенвальд. Може, щось… щось сталося з моєю донькою? — Вона й сама відчувала, що голос у неї тремтить.

— Пані Шенвальд? — пролунав низький голос на другому кінці. — Це шістнадцятий відділок. Не хвилюйтеся, будь ласка. Ваша донька стане на ноги.

— Що-що вона?.. — прошепотіла мати Ярвен, відчуваючи, що коліна в неї ось-ось підітнуться. — Вона стане… Але що?..

— Пані Шенвальд, на жаль, з вашою донькою стався нещасливий випадок, — обережно промовив голос. — Її збила машина, і…

— Ні! — прошепотіла мати Ярвен.

Адміністраторка вже стояла поруч, щомить ладна підхопити пані Шенвальд, якщо та раптом зомліє.

— У неї в багатьох місцях переламані кістки, і наразі вона ще не опритомніла, — провадив голос на другому кінці. — На щастя, швидка встигла надати їй допомогу відразу, на місці аварії, і ми маємо всі підстави гадати, що дівчинка виживе. Тепер вона лежить у лікарні святої Катарини в Любеку.

— В Любеку?! — прошепотіла мати Ярвен. — Але чому в Любеку?

— Її доправив туди вертоліт швидкої допомоги, — відповів поліцейський. — Ви зрозуміли? У лікарні святої Катарини. Це майже на околиці міста, вулиця називається Підлісна.

— Так, — прошепотіла мати Ярвен. — Я розумію.

— Чи маєте ви план міста? — спитав поліцейський. — Знайдете лікарню? Дівчинка лежить у відділенні інтенсивних методів лікування. Але вас до неї пустять. Лікарня святої Катарини, Любек, вулиця Підлісна.

— Так, так, — прошепотіла мати Ярвен і почула, як на другому кінці поклали слухавку.

Адміністраторка втупила в пані Шенвальд погляд.

— Викликати таксі? — нарешті спитала жінка. — Адже ви в такому стані самі за кермо не сядете?

1 ... 12 13 14 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Скоґландія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Скоґландія"