Читати книгу - "Кохання по-королівськи, або Не гай мого часу!, Анні Кос"

— Ох.

Я сповзла на стілець.

— Відмовилася... начебто. Але він наполягав. Гаряче і вперто. Згадка майстра Шестопера виявилася дуже доречною. Цікаво чому.

— Ідеї? Припущення? Геніальні осяяння? — знущався Брем. — Якщо мізками поворушити.

— У майстра великі зв'язки? — обережно припустила я.

— Швидше можливості. Або потрібні Верткому Еду дрібнички. Чоловік твоєї орендодавиці — один із королів міського дна, Грейсі! Найбільший контрабандист бойових артефактів, – поблажливо пояснив гоблін. — Так, у минулому. Так, зараз він став розсудливішим і став схожим на законослухняного громадянина. Але будемо чесними, схожий — ключове слово. У цих, — він зам'явся, підбираючи слово, — сферах діяльності ніхто не йде на спокій остаточно. Та й матінка Роза широко відома у вузьких колах зовсім не квітами на капелюшку. Енья Коко з веселого дому, що в кінці вулиці, і близько до рівня її слави не підібралася, а як намагається: дівчаток наймає найкращих, вчить їх манерам, та й розваги надає вище середнього рівня.

— Дуже добре, — процідила я крізь зуби. — Виходить, що торгову площу я вже два роки орендую у колишньої господині елітного борделю, а її чоловік торгує незаконними бойовими артефактами? Клас. Не міг розповісти одразу, га? Прихвостень хазяйський!

— І зовсім я нічий не прихвостень, — образився Брем. — Але ж це вулиця Драних Черевиків, дівчинка, а не міська ратуша. Гадав, ти знаєш.

Він ображено відсунув записи й, гордо задерши носа, вийшов геть.

Ось зараза. Здається, мені доведеться йти миритись першою.